25 грудня Церква вшановує свято Різдва Христового, що є одним із найбільших свят після Великодня, тобто Пасхи. Розповідаємо історію свята та особливості святкування.
Ділиться Інформатор.
Різдво є одним із найважливіших свят, під час якого віряни славлять народження Ісуса Христа. Свято вважається другим за значущістю після Великодня (Пасхи), відзначається усіма течіями християнства і практично усіма християнськими конфесіями. У більшості країн світу є державним святом.
Обставини народження Ісуса Христа наводять дві з канонічних книг Нового Завіту — Євангелія від Матвія і Євангелія від Луки, а також апокрифічні джерела.
За свідченням євангеліста Луки, перебіг подій був таким. У рік народження Ісуса Христа імператор (кесар) Август наказав здійснити перепис населення Римської імперії. Це був перший перепис (громадянський ценз). Він припав на часи, «коли владу над Сирією мав Квіріній. І всі йшли записатися, кожен у місто своє» (Лк. 2:2-3). Згідно з римськими законами, переписували все доросле населення. Подружжя Йосип і Марія вирушили до м. Вифлеєма, оскільки саме там зберігалися їхні родовідні книги [«Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна» (Лк. 2:4-5)]. Вимушено пристали на ніч у хліву, бо через велике скупчення людей в заїзді для ночівлі не знайшлося вільного місця. Тієї ж ночі Марія народила Ісуса, сповила й поклала новонароджене немовля до ясел (Лк. 2:7).
Історія походження свята
З історичного погляду справжня дата події невідома. Серед аргументів наводять і той, що давні юдеї не записували й не святкували дні своїх народжень, вважаючи цю практику язичницькою. Систематичний запис уродин в юдейських громадах відстежують лише з 16 ст. і переважно у Західній Європі.
Символізм обраної дати часто пов’язують з астрономічними циклами сонцестояння та їх відбиттям у солярних культах. Зимове й літнє сонцестояння набували містичного значення в давніх культурах і міфології, до них були приурочені важливі релігійні ритуали й події. Історичні витоки святкування народження божества в дні, близькі до зимового сонцестояння (а це — 25 грудня за сучасним календарем) сягають дохристиянських часів. Йдеться про культи єгипетських сонячних богів Осіріса й Гора, грецького солярного божества Геліоса та його римського відповідника Сола, грецького й фінікійського Адоніса та його аравійського відповідника Душари, іранського Мітри та індійського Крішни тощо.
У Римській імперії, де зародилося християнство, солярні культи були впливовими до поч. 4 ст. Саме до зимового сонцестояння були приурочені римські свята Дня народження Непереможного Сонця (лат. Dies natalis Solis Invicti) та Дня народження іранського бога Мітри, якого в Римі вважали богом Сонця (лат. Deus Sol Invictus Mithras — Бог Сонце Непереможний Мітра). Культ Мітри, як і загалом мітраїзм, був поширений повсюдно в імперії та складав потужну конкуренція християнству.
25 грудня було офіційно ухвалене днем Різдва Христового на ІІІ Вселенському соборі (431, м. Ефес), тобто через 4 століття після описаних подій. Достовірність дати не підтверджує жодне авторитетне джерело. Відомо, що святкувати Різдво цього дня почали століттям раніше (з 4 ст.), разом із перетворенням християнства за Костянтина Великого на офіційну релігію Риму. Колишнє язичницьке пошанування сонячного божества було витіснене новим християнським змістом — Різдвом Ісуса Христа як “Сонця Правди й Істини”.
Відзначення свята
Різдво Христове більшість церков традиційно святкують у ніч проти 25 грудня (за новоюліанським та григоріанським календарями). Примітна меншість церков, які спираються на юліанський календар, відзначають свято в ніч проти 7 січня.
Так, християни західного обряду (римо-католики і протестанти), а також Фінляндська православна церква (автономна у складі Константинопольської патріархії) відзначають Різдво Христове за григоріанським календарем.
Більшість помісних Православних автокефальних церков — Константинопольська, Александрійська, Антіохійська, Грецька (Елладська), Кіпрська, Болгарська, Польська, Чеських Земель і Словаччини тощо — святкують Різдво згідно з новоюліанським календарем (який до 2800 року повністю збігається з григоріанським). Єрусалимська, Грузинська, Сербська, Російська православні церкви пошановують народження Спасителя за юліанським календарем.
З 2023 року відзначають Різдво Христове 25 грудня за новою календарною системою й Православна Церква України (перейшла на новоюліанський календар), Українська Греко-Католицька Церква (на григоріанський календар).
Примітно, що з причини календарної похибки 25 грудня за юліанським календарем з 2101 припадатиме на 8 січня.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
