Відомий на Прикарпатті майстер Тарас Лошак з Долини виготовляє сопілки. На його музичних інструментах грають відомі в Україні гурти “Gо_A”, “Kalush Orchestra”, та Мишко Адамчак з “КораЛЛів”.
Пише Інформатор.
З самого дитинства Тарас Лошак з Долини ріс серед музичних інструментів – сопілок. Майстер розповідає, що в 90-х роках вони не були такі популярні, як зараз.
“Я в дитинстві завжди крутився біля батька і допомагав йому обробляти матеріал для майбутніх інструментів. Тоді й подумати не міг, що виготовлення сопілок стане справою мого життя”, – розповідає Тарас Лошак.
У родині сопілкового майстра завжди були в хаті музичні інструменти. Прадід Василь керував у Болехові муніципальним оркестром, а під час Першої світової був військовим. Дід Роман служив унтерофіцером дивізії СС “Галичина” й також грав в оркестрі.
Батько Тараса –відомий сопілковий майстер Ярослав Лошак, працював учителем у Вигодській дитячій музичній школі. Чоловік виготовляв сопілки різного розміру. А ще Ярослав Романович був учасником всеукраїнських фестивалів народного ремесла та щорічного фестивалю “Бойківського меду та ремесел”, що раніше проходив у Долині. Вироби відомого майстра зберігаються у приватних колекціях США, Канади, Голландії, Німеччини, Польщі, Словенії.
Тарас Лошак розповідає, що для виготовлення музичного інструменту найчастіше використовує деревину граба, груші, горіха. Зазначає, що пробує різну деревину. Найбільше у роботі не любить використовувати дуб. Каже, бо він твердий і не такий піддатливий як інші породи.
Сам процес від зрізу дерева до готового виробу доволі довгий. Сопілковий майстер наголошує, що найперше тримає зрізане дерево у колоді, далі робить з неї дошки, які складає для просушування на свіжому повітрі.
“Дошкам з груші даю сохнути 5 років, грабу 8, а горіх довше сохне – аж 12 років. Після того, як деревина добре вистоїться, то 2 доби варю її у парафіні з воском. Надаю перевагу воску, така сопілка краще витримує високі температури. Після того, як заготовка для сопілки повариться, я просвердлюю наскрізний отвір і вона ще 2 місяці має відлежатися”, – ділиться сопілкар.
Вже далі з прямокутної заготовки чоловік виточує на токарному верстаті сопілку необхідної форми. Каже, є певні шаблони, але майстрові сама структура дерева підказує форму майбутнього музичного інструменту. Для прикраси для сопілки майстер випалює на ній орнамент. З одного боку наскрізного отвору вставляє так зване денце (пищик) і вирізає в ньому так званий зуб – вужчий отвір, в який сопілкар буде дути.
Існують також сопілки, які зовсім без отворів, їх називають тиленки. Також є на 3, 5, 6, 10 і більше дірок. Уже згодом, коли сопілка готова, майстер покриває її спиртовим розчином живиці. Запевняє, ніякої хімії у для сопілок не використовує. Вже згодом кожен готовий інструмент сопілкар самотужки налаштовує.
Пан Тарас наголошує, що кожна деревина має свої відтінки звучання. Іноді буває довго намучиться, щоб досягти необхідного результату. Загалом, процес виготовлення сопілки складає для майстра не менше року, але може її виготовити й за 2-3 місяці.
Сопілки майстра замовляють й військові, наприклад із 3 ОШБр. З окопів на інструментах пана Тараса вже грають госпітальєр, учасник гурту «КораЛЛі» Мишко Адамчак і морпіх Володимир Болєстов. Багато виготовлених сопілок майстер продає за кордон, а також його інструменти беруть на благодійні аукціони, а виручені кошти з яких спрямовують на потреби ЗСУ.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
