Біля багатьох будівель у Калуші зроблено пандуси, біля низки переходів є тактильна плитка, біля деяких закладів — підйомники, кнопки виклику та інші елементи доступності. Здається, місто реально сповідує філософію безбар’єрності… Але що буде, коли ви, наприклад, опуститесь у крісло колісне або спробуєте пройтися вулицею із заплющеними очима?
Інформатор спільно з групою активістів та військових продовжує дослідження безбар’єрності в Калуші. Поступово по-новому відкриваємо навколишній простір у нашому місті, розповідаємо, чому про це зараз важливо говорити, та шукаємо рішення для впровадження змін.
У сьогоднішньому матеріалі — про зупинки громадського транспорту і, власне, сам транспорт. А також про недоступну доступність управління соцзахисту та Пенсійного фонду — закладів, у які точно доводиться приходити багатьом…
Для чистоти експерименту група калуських активістів скористалися кріслом колісним. Щоправда, людину з інвалідністю у нього не садили. В цій “ролі” себе спробували Тетяна Будзан та Андрій Сорохтей.
Маршрут: від “п’ятачка” (як одного з найбільш залюднених місць у Калуші) — до управління соцзахисту — автобусна зупинка “Політехнічний коледж” — Пенсійний фонд.
Як все було, де були емоційні піднесення і падіння, де ми спотикалися і навіть падали — все у відео:
З цієї частини маршруту проїхати вдалося лише відстань від “п’ятачка” до зупинки на вулиці Героїв України. Нам реально пощастило з комунальним автобусом. Таких у місті всього два чи три. І вони справді інклюзивні. Водію, щоправда, потрібно сказати, щоб опустив платформу і це забирає певний час (насамперед, у нього), але проблем із цим не виникло зовсім. Їхали і реально раділи: умовам, сервісу…
Але далі були довгі і марні очікування на кількох зупинках громадського транспорту, а відтак — більшість дистанції ми таки долали пішки.
Як показав наш експеримент, більшість приватних маршруток у Калуші просто не здатні перевозити пасажирів у кріслах колісних. Справа не лише у відсутності спеціальних платформ для заїзду, а й у тому, що двері автобусів часто надто вузькі для цього. Тому водії цих транспортних засобів або просто мовчки відмовляли і залишали нас на зупинці, або ж пропонували скористатися послугами таксі. Один із водіїв запропонував вийти і спробувати допомогти занести людину з кріслом в автобус. Проте, учасники інспекції вирішили відмовитися.
Стан з’їздів та пішохідних доріжок і переходів описувати не будемо. Якщо коротко — проблеми буквально всюди. Проте, у міській раді під час однієї з нещодавніх зустрічей з нашою групою вже пообіцяли звернути увагу на цю проблему та взятися за її поступове вирішення.
А от те, що реально вразило, то це “доступність” двох соціальних установ. Йдеться про приміщення, в якому розташоване управління соціального захисту (воно не є комунальним), а також про доступність Пенсійного фонду. Висота пандусу, кнопка виклику, до якої хіба “долетіти” і ширина рейок всередині першої установи — вразила. Проте, в другому закладі чекало не лише схоже розчарування, а і фізичний біль від… падіння.
Пандус біля Пенсійного фонду, на перший погляд, є близьким до ідеального. Тут є тактильна плитка і табличка зі шрифтом Брайля, тут навіть жовте візуальне позначення сигналізує про інклюзивність. Сам пандус — більш пологий і має спеціальні “мінібар’єри”, які мали би, очевидно, загальмовувати крісло та убезпечувати від відкочування назад. Але:
- двері вмонтовані так, що відчиняти їх потрібно на себе, що фізично з пандусу зробити дуже важко;
- уже на сходах в прибудові рівна площадка виглядає теж замалою, щоб і в кріслі колісному там вміститись і двері якось відчинити;
- з дашків прямо на пандус за “сприятливої” погоди буде падати вода і сніг, що створює додаткову небезпеку;
- заїзд на пандус — як бордюр, що для людини в кріслі колісному є дуже небезпечним.
Для кого зроблені ці пандуси? Хто їх інспектував, коли приймав роботу? Скільки грошей вклали у цю псевдодоступність? І скільки ще треба буде вкласти, щоб переробити?
У Калуші майбутнього максимально всі соціальні локації будуть безбар’єрними — перехрестя, кавʼярні та інші заклади, громадський транспорт… Вони будуть облаштовані навігаційними знаками, тактильними позначками та іншими рішеннями, які забезпечать не лише комфорт, а й безпеку людей. Віримо в це. Але, щоб усе це дійсно було, потрібно змінювати місто. І починати бажано навіть не сьогодні, а ще вчора…
Нагадаємо, раніше вийшов матеріал-дослідження про заклади охорони здоров’я Калуша, у якому ветеран показав, що не так із доступністю у цих установах. Це була неупереджена інспекція з метою оцінки ситуації в реальному часі. Не заради критики, а заради виявлення реальних проблем, а відтак і пошуку способу для їх вирішення. Уже наступного дня після виходу матеріалу з редакцією сконтактувала адміністрація медичного закладу. Відтак домовилися про ще один візит. Чим він відрізнявся від попереднього та яких домовленостей досягли, читайте на Інформаторі.
Тетяна Кіндюх
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
