“Останній єврей Войнилова” або як місто за німецької окупації залишилося без семітів

Якщо Коломия має “Вічного жида Коломиї” авторства Івана Монолатія, то чому б Калущині не мати своїх євреїв. Втім, якщо у праці франківського науковця розглядається діяльність книговидавця Якова Оренштайна, то ми розповідатимемо про німецьку окупацію Калущини, зокрема Войнилова. Вони теж облетені не меншим трагізмом, аніж доля “українського накладовця єврейського роду”. Бо з періодики того часу є досить цінні відомості із життя тоді ще містечка Войнилів.

Розповідає Інформатор.

Окупація Третім Рейхом заходу України значною мірою вплинула на й Калущину у всіх сенсах цього слова. Побої, арешти, розстріли, вивезення на примусові роботи — усі ці жахіття наповнювали населені пункти Калуського району. Напевне не було людини, яка не зазнала німецького впливу.

Сьогодні ж торкнемося сторінки із життя Войнилова часів Другої світової війни. У 1941 році Войнилів був містечком, яке значною мірою складалося із євреїв. Крамниці, книгарні, корчми керувалися представниками єврейської етнічної спільноти. Проте, коли на Прикарпаття прийшов німецький “новий порядок”, євреї стали у зовсім не вигідній для себе позиції, адже згідно політики німців вони були неарійської раси.

Цінні відомості про Войнилів знаходимо у газеті “Львівські вісті” за 21 вересня 1941 року. У ній розповідається реорганізація життя міста після приходу до влади представників Третього Рейху. Подаємо оригінал тексту із газети:

“Місто без жидів. Після визволення Галичини від большевицької окупації Німецькою Збройною Силою 10 вересня почалося нове життя для міста Войнилова. Того дня виїхав із міста останній жид. Обличчя основно змінилося. На перший погляд у середмісті завмерло життя. Та це тільки так здається. Біля великого будинку Районової Молочарні “Маслосоюзу” кипить життя. Тут побіч будується новий магазин Войнилівського Союзу Кооператив. І під будинком кооперативи іде робота: мулярі виправляють ззовні будинок, продовжують працю, припинену в осені 1939 року. В місті немає вже жидівських коршем і крамниць. Не зупиняють селянських возів пейсаті жиди і брудні жидівки, щоб виманити в них за дрібняки гуси, масло й овочі. Стоять замкнені брудні і понурі жидівські доми. Не довго стоятимуть тут. І вони уступлять своє місце новим будівлям нового міста, що буде швидко рости. В деяких приміщеннях відчинені вже приватні крамниці, харчівні. В кращих будинках живуть уже нові мешканці. Це ті, що досі не мали свого місця, щоб склонити голову, хоч і працювали пильно з раннього досвітку до пізного вечора. Всі висліди їхньої праці опинялися в брудних руках жидівського спекулянта, Аж тепер це скінчилося. Місто Войнилів почало нове життя”.

Газетна стаття написана у типовому окупаційно-пропагандистському руслі. Імен жодних нам не відомо, не відомо й те як звало того останнього жида Войнилова, що був змушений виїхати з Войнилова після захоплення міста німцями.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08