Щороку 27 січня у світі вшановують Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Освенцим — був одним із найбільших нацистських концтаборів і не можливо навіть уявити, що там могло відбуватися. Калушанин Роман Куцій поділився спогадами та відчуттями від екскурсії даним табором смерті.
Ділиться Інформатор.
Голокост — спроба визначення дефініції
Голокост — термін, яким у історіографії позначають геноцид євреїв напередодні та протягом Другої світової війни. У широкому розумінні — одна із складових цілеспрямованої расової політики Третього Рейху щодо знищення етнічних та соціальних груп Європи за їх расовою, етнічною, релігійною ознакою, а у вузькому — цілеспрямоване знищення євреїв під час Другої світової війни, іншими словами геноцид єврейського народу.
Точних цифр кількості жертв расової політики Німеччини невідомо, однак їх чисельність протягом 1933-1945 рр. сягає більше 6 мільйонів євреїв. Водночас є факти того, що окрім євреїв дискримінації та фізичному знищенню піддавалися роми, люди з інвалідністю та душевно хворі.
Що відомо про концентраційний табір Освенцим
Освенцим (Аушвіц-Біркенау) — один із найбільших концетраційних таборів Третього Рейху, що існував із травня 1940 р. до січня 1945 року. Утворений наказом Рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера від 20 травня 1940 року. Командантом табору був оберштурмбанфюрер СС Рудольф Гесс.
За різними оцінками у таборі загинуло від 1,1 до 1,6 млн. осіб. Аушвіц був звільнений 27 січня 1945 року, а першими, хто відкрив браму табору були бійці 100-ї Львівської стрілецької дивізії.
Генріх Гіммлер та Рудольф Гесс
Поговоримо дещо про саме місто Освенцим, адже всі знають про табір смерті, проте не згадують про саме місто. Освенцим — місто в південній Польщі, на річці Сола. Адміністративний центр Освенцимського повіту Малопольського воєводства. У концентраційному таборі також утримувалася велика кількість українців (14,5 тисяч), зокрема Олександр і Василь Бандери (брати Степана Бандери), Андрій Ющенко (батько Віктора Ющенка), один з провідників ОУН Лев Ребет та ін.
Спогади калушанина про відвідування табору смерті Аушвіц-Біркенау
Калушанин Роман Куцій перебуваючи у 2021 році у Польщі не оминув можливості відвідати гірковідомий концентраційний табір Освенцим. Квиток на той момент коштував 120 злотих. Перейшовши браму табору, за словами Романа, його охопила тривога:
“Як тільки зайшов на територію Освенцима одразу підсвідомо стало дуже страшно та піднялася тривога. Це нормально, бо тут загинули багато людей. Все дуже страшне і холодне, чорне. На той момент навіть в голові не вкладалося, що там могли робити із в’язнями нацисти. Проте, на вулиці це були лише квіточки у порівнянні із тим, що чекало мене й інших туристів всередині бараків, газових камер та інших будівель”.
Одразу впадає в очі те, що територія табору є дуже охайною та прибраною, бо не дивно, адже це тепер музей. Того дня, пригадує Роман, приїхала німецька делегація, яка довго не могла повірити в те що бачить:
“Разом зі мною були німці й інші туристи. Кожен міг взяти навушники і обрати мову екскурсії. На щастя, була українська, але чомусь екскурсія не програвалася. Тому робив її собі сам. Але від того емоцій не поменшало”.
Калушанин побував чи не у всіх доступних для туристів місцях – відома колія, бараки, де в’язні проживали, стежки, де вони прогулювалися під колючим дротом, який був під напругою та кімнати для не людських дослідів:
“Чесно кажучи дуже страшно. Мурашки по всьому тілу, коли ввійшов у ту газову камеру. Вона велика, в ній є печі, у які закидували тіла та спалювали. Зверху отвори, звідки німці, якщо я правильно пам’ятаю, поширювали газ. Словами це не передати. Краще відвідати та на власні очі побачити усі ті жахіття”, – пригадує Роман
Читайте також — “Останній єврей Войнилова” або як місто за німецької окупації залишилося без семітів
У бараках оформлені інформаційні стенди та створені своєрідні експозиції – велика кількість речей, які німці забирали у в’язнів. Та навіть тисячі пар взуття:
“Найбільше, що мене вразило, це єдина серед тисяч світлин в’язнів – фото усміхненої дівчинки, які тоді ще нічого не розуміла. Чесно, хотілося плакати від такого. У кімнатах кількаярусні ліжка, якщо їх так можна би було назвати. Якась солома якщо вона взагалі була або спали на дерев’яній підлозі. Велика кількість коминів, колючий дріт, вишки – усе це не те що у депресію заганяє, воно відбирає бажання жити. Напевне так німці психологічно починали ламати в’язнів. Бо хто його зна, чи вийдеш ти вранці на прогулянку і тебе або не застрелять або кинуть на поталу собакам. Також під склом є тисячі пар жіночого, чоловічого та дитячого взуття”.
Роман Куцій пригадує медичні інструменти, які використовували працівники табору смерті, щоб ставити не людські експерименти. Кімнати із речами осіб, яких було засуджено до розстрілу. Та багатоярусні ліжка та саморобні місця для сну.
Медичні інструменти, які використовували для дослідів над в’язнями Освенцима. Фото: Оксана Табачук
Речі осіб, яких засуджено на розстріл до “стіни смерті” залишали речі у відзначеній кімнаті. Фото: Оксана Табачук
Відомо, що адміністрація табору Аушвіц ввела у експлуатацію крематорій, який був поряд із моргом. Пізніше морг переобладнали у газову камеру. В ній одночасно німці могли вбити декілька сотень людей. Під приводом душу, вони заганяли десятки та сотні в’язнів у приміщення камери, де пізніше запускали отруйні гази, які за 20-30 хвилин вбивали усіх засуджених.
Приміщення газової камери. Фото: Оксана Табачук
Калушанин наголошує на важливості таких музеїв, які зберігають пам’ять про жертв війни та катастрофу самого феномену війни, яка покликана лише до знищення людства. Емоції від тієї екскурсії ще довго не залишали Романа. Однак, вважає цю екскурсію чи не найкращою можливістю доторкнутися до жахіть Другої світової війни:
“У камерах холодно, темно і моторошно. У тиші відчувається ті подихи та крики. Дуже важка атмосфера. Але такі музеї потрібні, щоб люди розуміли те, що приносить війна. Будучи поблизу Освенцима я не міг пройти повз. Лячно навіть було від вигляду печей на вулиці. Отвори нагадували посмішку, але вона якась диявольська, яка говорить, що ти звідси більше не вийдеш. Жах захоплював дух ще за кількасот метрів до входу”, — розповідає Роман Куцій
Ярослав Куцій
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
