В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Валентина Нестерова

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Валентина Нестерова, старшого солдата, бойового медика 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону.

Валентин Нестеров, старший солдат та бойовий медик 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону легендарної 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”, народився 6 лютого 1974 року в місті Калуш на Івано-Франківщині. З дитинства він вирізнявся кмітливістю, розумом та добротою, маючи при цьому свій власний стиль характеру. Свої ранні роки він проводив у дитячому садку “Оленка”. Обставини склалися таким чином, що батьки Валентина розлучилися, і його мама виховувала його разом із старшим братом Сергієм. Він здобував освіту в Калуській загальноосвітній школі №4, де однокласники згадують його як сумлінного, дисциплінованого учня, надійного товариша та вірного друга, завжди готового підтримати тих, хто потребував допомоги. Валентин користувався повагою серед однокласників, активно брав участь у шкільному житті та не залишався байдужим до несправедливості.

Будучи турботливим сином і чудовим братом, Валентин завжди підтримував свою маму, особливо коли його старший брат Сергій проходив службу під час військових дій в Афганістані. Подальшу освіту він здобував у Калуському професійно-технічному училищі №7, де отримав кваліфікацію зварювальника. Після відслуженої строкової служби, а згодом після звільнення в запас, Валентин працював за своєю спеціальністю у приватному підприємстві, де його завжди цінували за сумлінність і товариськість. Він знаходив спільну мову з оточуючими, мав багато друзів, з якими проводив вільний час, любив активний відпочинок на природі та подорожі Україною, особливо захоплювався старовинними замками. Валентин був щиро закоханий у своє місто – Калуш, часто прогулювався його вуличками разом із своєю сім’єю: мамою, братом, дружиною Ларисою, а також племінницями Людмилою та Валентиною. Він був чудовим хресним батьком для похресника Костянтина, часто відвідував його, дарував подарунки та наставляв, коли це було необхідно.

Коли настав час захищати Батьківщину, Валентин, не вагаючись, пішов на війну. Він служив бойовим медиком у гірсько-штурмовому взводі гірсько-штурмової роти військової частини А38-92. Спершу проходив навчання у Коломиї, а згодом, разом із побратимами, був направлений на Донеччину поблизу Бахмута, де, ризикучи власним життям, рятував життя своїх товаришів під шквальним вогнем. Валентин завжди був першим, хто надавав допомогу на бойових позиціях, завдяки своєму холодному розуму та відважному серцю. Він палко ненавидів ворога і не знав страху перед ним, що не дивно, адже одним із гасел бригади “Едельвейс” є “Зі щитом або на щиті!”.

На жаль, 11 березня 2023 року Валентин загинув під час бойових дій з військовими формуваннями рф поблизу населеного пункту Білогорівка, що знаходиться в Бахмутському районі Донецької області. Повернувшись додому “на щиті”, його останній спочинок був знайдений 16 березня поряд із побратимами на Алеї Слави міського кладовища. Його ім’я назавжди увійде до історії як символ мужності та особистої відваги, проявленої в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

За самовіддане виконання військового обов’язку Валентин посмертно був нагороджений орденом “За мужність” III ступеня, а також йому присвоєно звання “Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади”. Його приклад героїзму та самовідданості житиме в пам’яті всіх, хто боронив і продовжує боронити нашу Батьківщину.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08