В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Богдана Коса

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Богдана Коса, з позивним “Туйка”, солдата 57-ї бригади.

Народився Богдан Кос 17 лютого 1996 року в селі Гриньків Калуського району Івано-Франківської області. Він був старшим сином у сім’ї, здобував освіту у Гриньківській початковій школі, а згодом продовжив навчання в Ясенській. З малих років Богдан виявляв неабияку активність і допитливість: він ремонтував велосипеди та мотоцикли, майстрував альтанки, демонструючи всебічний розвиток.

Він захоплювався нумізматикою та колекціонуванням старожитностей, отримуючи велике задоволення від того, що його прабабуся, з якою він проводив багато часу, залишила йому у спадок безліч старовинних монет. Проте найбільшим його захопленням завжди були гори та техніка. Часто він пропадав у лісі зі своїм вірним псом: збирав гриби або просто насолоджувався красою гірських просторів.

Після закінчення школи Богдан влаштувався на роботу лісорубом, освоїв іноземну техніку, яку так полюбляв, і часто наголошував, що робота в лісі є його найулюбленішою справою. Одного разу, завдяки соціальним мережам, він познайомився з дівчиною Діаною. Молоді люди одружилися, у них народився син, проте подружнє життя тривало недовго. Богдан завжди був відповідальним батьком і час від часу говорив мамі, ніби передчуваючи: “Чекайте, мамо, ще настане час, коли ви будете мною пишатися”

З початком повномасштабного вторгнення Богдан прийняв важливе рішення захищати територіальну цілісність України. Вже 17 квітня 2022 року він вирушив добровольцем на війну, захищаючи Україну в найгарячіших точках Херсонської, Донецької та Луганської областей, де велися запеклі бої з окупантами. Він був надійним товаришем і болісно переживав втрату свого побратима Миколи: обох було поранено в бою біля села Богданівка під Бахмутом. Богдана доправили до лікарні із серйозним осколковим пораненням, а побратима, через інтенсивні обстріли та тяжкі травми, не вдалося евакуювати, і його довгий час вважали зниклим безвісти. Цей досвід залишив глибокий слід у свідомості Богдана після лікування у Харківській лікарні.

Волонтерка Ольга Клименко ділиться спогадами: “Довго не могли зв’язатися з Богданом; з’ясувалося, що він щойно вийшов з оточення і вивів цілий взвод хлопців. Чоловік, 30 років, вони вже втратили надію і розуміли, що їх чекає полон”. Побратим Віталій Дубінін згадує: “Ми були разом в одному взводі. Він був доброю, відповідальною людиною, завжди йшов вперед, не знаючи, що таке відступ. На нього можна було покластися – він був надійним і відданим другом”. Також, побратим Іван Симкович розповідає: “За кілька метрів від окупантів він вивів цілий взвод із оточення, буквально під очима ворога”.

Богдан приїжджав ненадовго у відпустку, проте вже наступного дня, 17 квітня 2023 року, трагічно загинув у ДТП. Прощання з ним – це невимовна втрата для всієї громади. Батьки пишаються ним, а його відвага і сміливість надихатимуть кожного, хто його знав.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08