В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Ігора Дмитріва

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Ігора Дмитріва, активіста 3-ї сотні Самооборони Революції Гідності та Герой України.

Ігор Дмитрів народився 9 жовтня 1983 року в Калуші Івано-Франківської області. З дитинства він разом із братом Миколою доглядав за батьком, який тяжко хворів. Мати часто виїжджала за кордон, щоб забезпечити родину. Після закінчення школи № 10 в Калуші Ігор вступив до Калуської філії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, але через рік перевівся на заочну форму, щоб мати змогу працювати. Він працював на різних роботах, їздив на заробітки за кордон і по Україні. У 2005 році Ігор отримав диплом за спеціальністю “Правознавство”.

Ігор почав будувати дім у селі Копанки Калуського району, де мріяв оселитися з матір’ю та майбутньою родиною.

Рідні та друзі Ігоря кажуть, що він не терпів брехні й несправедливості, тому активно брав участь у виборчих процесах, ставши спостерігачем на виборах та входив до виборчих комісій. Водночас він прагнув покращити систему правосуддя, тому у 2013 році закінчив Чернівецький юридичний інститут Національного університету “Одеська юридична академія”. Проте, після початку масштабних протестів в Україні, відомих як “Євромайдан”, Ігор так і не зміг реалізувати свої професійні навички в галузі права.

У січні 2014 року Ігор Дмитрів вперше приїхав на київський Майдан, де приєднався до активістів 3-ї сотні Самооборони. Він став охоронцем наметового містечка, а за словами його брата, також брав участь в акціях Автомайдану.

Ігор повернувся до Києва в лютому разом із земляками та своїм товаришем Володимиром Шульганом. Вони виїхали з Івано-Франківська 18 лютого, а вже 19 лютого Ігор був на Майдані. Весь цей час він стояв на передовій. Зранку 20 лютого Ігор спілкувався з братом, повідомивши, що разом із побратимами йде у наступ.

Близько 9:20, коли силовики відступили до снігової барикади поблизу станції метро “Хрещатик”, Ігор Дмитрів разом із Володимиром Шульганом та іншими протестувальниками піднімався Інститутською вулицею. Незабаром друзі опинились у різних місцях: Володимир – біля “Жовтневого палацу”, а Ігор піднявся в напрямку виходу зі станції метро “Хрещатик”. Залишилось відео, на якому зафіксовані останні хвилини життя Ігоря. Він був захищений лише металевою військовою каскою, будівельними окулярами та алюмінієвими пластинами, але вони не змогли захистити від куль. О 09:21 Ігор отримав чотири вогнепальні поранення. Невдовзі до нього підбіг майданівець Андрій Дигдалович, який покликав на допомогу, але в цей момент і сам був смертельно поранений. Кілька протестувальників відтягли Ігоря від небезпечного місця та донесли до будівлі КМДА, але його поранення були несумісними з життям. Кулі пошкодили легені, нирку та аорту. О 17:00 того ж дня з Київської міської клінічної лікарні № 17 надійшла офіційна інформація про смерть Ігоря. Ігорю Дмитріву було 30 років.

Ігоря Дмитріва поховали у місті Калуш Івано-Франківської області на Новому цвинтарі Височанки. За свою громадянську мужність, патріотизм і героїчне обстоювання демократичних засад, прав та свобод людини під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Ігорю Дмитріву посмертно присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка”. 4 липня 2015 року почесний патріарх УПЦ Філарет нагородив його медаллю “За жертовність і любов до України”, а 8 травня 2016 року верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав вручив почесну грамоту (посмертно). Ім’я та портрет Ігоря Дмитріва викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, а також на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. 25 лютого 2014 року йому посмертно присвоєно звання “Почесний громадянин міста Калуша”. 17 квітня 2014 року в Калуші на фасаді будинку по проспекту Лесі Українки, 1, де він жив, відкрито меморіальну дошку. 20 лютого 2015 року в Калуші встановили меморіальну дошку на фасаді школи-ліцею № 10, де він навчався, а 21 листопада 2016 року на фасаді корпусу Чернівецького юридичного інституту Національного університету “Одеська юридична академія”, де Ігор навчався, було відкрито меморіальну дошку.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08