Міжвоєнний період в історії Калуша ознаменувався польською окупацією. У 1920-их у місті заборонялися будь-які зібрання, демонстрації та мітинги. Калушани ж не полишали боротьби за своє місто, мову та культуру. Перше післявоєнне віче датується 8 березня 1926 року. Воно відбулося аж через 8 років після завершення Першої світової війни. Що цього дня 99 років тому обговорювали калушани та хто був учасником народного віча…
Струшує пилинки історії Калуша Інформатор.
Про перше повоєнне віче у Калуші знаходимо у львівській газеті “Діло” за 14 березня 1926 року. В ньому розповідається про факти заборони з боку польської влади на будь-які зібрання та зрушення українського руху у місті та повіті:
Імпозантне віче посла С. Хруцького. Калуш, 9 березня 1926
8 березня ц. м відбулося в Калуші перше від початку війни віче. В останніх роках, за кацикуванкя старости Брікмана в Калуші не можна було скликати не то що віча, а й довірочної наради. Що більше, Брікман заборонював театральні вистави, боячись революції. В осени мин. року (йдеться про 1925 рік, – авт) розігнав посольське віче в справі земельній (посла Хруцького). Останній подвиг найшов відгомін в сеймовій інтерпеляції. Вкінці Брікман пійшов в дубину. На віче 8 ц. м. приїхав пос. Сергій Хруцький.
Віче розпочалося компромітацією ксьондза Ількова. Він в цей день устроїв собі своє “справоздавче” віче під голим небом. Промовляв незвичайно опозиційно. Та не всі приявні зняли, що причиною цього є те, що поляки пустили в трубу Ількова, а на його місце наняли собі Даниловича. Під час промови Ількова посол Хруцький візвав селян, щоби йшли за ним до салі “Народнього Дому”, а він розкаже їм про ролю Ількова в соймі.
Пошуки осіб — о. Ільківа та швидше за все очільника Калуша в міжвоєнний період (стаття за 1926 рік) п. Брікмана, на жаль, не дала результатів. Проте маємо певні відомості про посла Сергія Хруцького. Він був українським громадсько-церковним діячем часів ІІ Речі Посполитої. Обирався послом від Волині до польського Сейму першої, другої і третьої каденцій (з 1922 по 1935 рр.). На момент відвідин Калуша у березні 1926 року він вже був послом до Польського сейму. У 1925 році долучився до Українського Національно-Демократичного Об’єднання (УНДО), яке було найбільшою українською політичною партією у міжвоєнній Польщі.
Сергій Хруцький – один із головних дійових осіб віча у Калуші, що відбулося 8 березня 1926 року.
Повернемося до історії березневого віча. Сергій Хруцький звернувся до присутніх та запросив до зали Народного Дому, де він пізніше розповість про “ганебне роль кс. Ількова”. Далі вже присутні зі всієї Калущини доповідали з різних питань. Далі подаємо оригінальний текст:
“Ганьба зрадникові! — понеслися оклики і селяне пішли за пос. Хруцьким. Біля Ількова залишився тільки мінливий гурток ярмаркової публики, цікавої на чудасію.
В кілька хвилин велика саля Народнього Дому виповнилася по берегн. Предсідником віча вибрано п. М. Струтинського зі Львова, який обіймаючи провід в теплих словах привітав представника Парляментвоної Репрезентації, підкреслив вагу єднання всіх наших земель під Польщею.
Послові Хруцькому вічевики устроїли бурливу овацію. Пос. Хруцький в довшій промові з’ясував положення українського народу під Польщею. Докладніше бесідник спинився над ганебною ролею, яку відіграв в соймі ксьондз Ільків і його трабантн. Відчитав деклярацію, яку зложив Ільків на початку свойого послування, пригадав письмо, яке виписав Ільків для Ген. Сікорсьсого, коли цей їхав напередодні рішення Ради Амбасядорів до Парижа.
Варто звернути увагу на згаданий лист до генерала Сікорського. Йдеться швидше за все за 1923 рік, коли генерал Владислав Сікорський їхав на зустріч Ради Амбасадорів, яка у Парижі 15 березня 1923 року визнала зверхність Польщі над Східною Галичиною.
Зрештою газетна стаття важлива для нас тим, що відкриває повну картину тих дієвих осіб, які приймали найактивнішу позицію та виступали зі словом на даному віче. Можливо читаючи цей матеріал, ви мимоволі запримітите своїх предків. Читаємо далі, які питання підіймалися на першому після війни калуському віче:
Свою промову закінчив пос. Хруцький закликом до створення міцної політичної організації. Опісля забирають голос:
о. Дудикечич в справі урядової мови в урядах парохіяльних (влада карає ва урядування в українській мові). Василь Кондрат з Томашовець в справі громадського самоврядування (наказні війти) занедбання доріг, осадництва, парцеляційного банку, язви податків від паїв, асекураційних надужить і шкільного плебісциту.
Василь Кава з Лдзіного (тепер Вербівка, – авт.) в справі відбирання права користуватись лісом Туровою громадянам Лдзіного. Мигович з Небилова в справах спадкових (щоби спадкові справи переводив суд, а не нотаріат). п. Яців з Підмихайля в справі зловживань місцевого наказного війта Старчевського.
0. Бандера з Угринова в справі обмежування прав української мови (війти дістали наказ урядувати по польськи), в справі закону військового (староство дошкулює населенню, вимагаючи від тих, що вже відбули військову службу і мають понад 25 літ, документів: метрики, аркушів ґрунтових, свідоцтва моральности і т. д.), в справі сезонових заробітків і верстатів праці для сільського пролетаріяту.
Ілько Муха з Сільця Войнилівського в справі учителів-Українців, кинених на Мазури, в справі полекш для набування опалу в камері. Др. М. Воробець в справі закона про збори з 1857 р, а дальше ставить запит, чому посли з Укр. Клюбу не взяли участи в подорожі на Радянську Україну? Микола Андрусів з Копанок в справі обшару двірського, який має польський ксьондз, пастир 12 німців. Паньковнч Василь з Пійла в справі господарки наказного війта, який наложив на громаду окремий війтівський податок, бесідник представляє махінації цього війта.
А. Сеник з Мостищ інтерпелює, чому міністерство не відповідає на донесення про лайдацтва, які діються? Повинно-ж або потягнути до відповідальности автора донесення, або вглянути в справу. Ілько Муха в справі воєнних цминтарів і опіки над ними. Микола Литвинишин з Довпотова в справі громадського ліса і фатальної господарки повітового виділу.
На ці інтерпеляції відповів пос. Хруцький, вказуючи шляхи, як боротися з лихом. З окрема відповів на запит мец. д-ра Воробця: українські посли не хотіли їхати на Рад. Україну під проводом пос. Бриля, виходячи зі становища, що це вони можуть зробити самі, без опіки Брилів.
Наприкінці березневого віче у залі Народного Дому присутні прийняли спільну резолюцію з вкрай важливих для життя Калуша та Калущини питань:
Віче ухвалило одноголосно оці резолюції:
1. Зібрані на вічу дня 8 березня 1926 р. громадяне Калущини висловлюють повне довіря Українській Парламентарній Репрезентації північно-зах. українських земель, а погорду кс Ількову та його хлібоїдським трабантам.
2. Віче поручує Парламентарній Репрезентації в тіснім порозумінні з українськими галицькими партіями якнайрішучіше боротися за права українського народу використовуючи кожну нагоду в краю і на міжнародній арені. В першу чергу віче доручує безоглядну боротьбу з інституцією наказних війтів, кольонізацією і польонізацією українського шкільництва.
3. Віче вирішує покликати до життя в повіті енергійну повітову політичну організацію, яка взяла би в свій заряд національне життя пoвіту та керму в поборюванні надужить.
Вкінці предсідник віча в імені зібраних подякував пос. Хруцькому за те, що мимо недуги приїхав на віче і висловив надію, що його віче започаткує оживлений організаційний рух в Калущині. Зі словами “Не пора” на вустах вічевики покинули салю “Народнього Дому”.
Варто відзначити те, як калушани завершили віче, а саме піснею “Не пора”, В її основі вірш Івана Франка 1880 року, який на музику поклад Денис Січинський. Якщо коротко то вірш зводиться до кількох головних рядочків:
Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить.
Пісня “Не пора” фактично була своєрідним гімном на початку ХХ ст. Хоча відомо, що перше записане виконання майбутнього гімну України “Ще не вмерла Україна” датується 1910 роком.
Ярослав Куцій
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
