В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Володимира Кушлика

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Володимира Кушлика — снайпера 2-ої роти 109-го батальйону 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади.

Володимир Кушлик народився 2 серпня 1996 року в селі Голинь, що на Калущині. Був старшою дитиною в сім’ї, опорою для батьків та молодшого брата Богдана. У п’ятирічному віці родина переїхала до Калуша, де Володимир пішов до першого класу загальноосвітньої школи №7. У навчальному закладі проявив сильний характер і вольовий дух, завжди прагнув бути першим. Саме тому батьки запропонували йому продовжити навчання у військово-спортивному ліцеї.

Після сьомого класу вступив до Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату в Надвірній. Там досяг значних успіхів у спорті, отримав численні нагороди, а також здобув зелений пояс з тхеквондо. Окрім спорту, займався науковою роботою – його дослідження про Степана Бандеру посіло третє місце у всеукраїнському конкурсі-захисті Малої академії наук.

Закінчивши ліцей, Володимир задумувався про духовне покликання та як вихованець Спілки галицької молоді вирішив стати священником. Проте початок Революції Гідності у 2013 році змінив його плани – він став активним учасником протестів, що не схвалювалося керівництвом семінарії.

Після цього розпочав активну громадську діяльність у лавах “Правого сектору”. У 2014 році вступив до Одеської юридичної академії, проте продовжив боротьбу як один із очільників “Правого сектору” на Одещині. Восени того ж року разом із побратимами добровольчого українського корпусу долучився до оборони Донецького аеропорту під позивним “Аскет”.

Події на фронті спонукали його залишити навчання в академії та повністю присвятити себе службі. Володимир вступив до 8-го окремого полку спецпризначення, де став снайпером-розвідником та протягом року брав участь в антитерористичній операції.

Після демобілізації продовжив громадську діяльність, очолював молодіжні організації та брав активну участь у житті Калущини. Мріяв відкрити власну справу, задля чого виїхав за кордон на заробітки. У 2020 році познайомився зі своєю коханою Олею. Він був відкритою, щирою людиною, дуже любив дітей та з повагою ставився до батьків. День матері був для нього особливим святом, яке він завжди намагався зробити незабутнім для своєї родини.

Згодом Володимир відкрив власний автосервіс, де займався комп’ютерною діагностикою машин, а згодом і механікою. Клієнтів сприймав як друзів, а весною 2022 року планував розширювати бізнес.

Проте 24 лютого, у перший день повномасштабного вторгнення, він без вагань зібрав рюкзак за 20 хвилин і вирушив до військкомату. “Яка бригада перша їде? Скажіть!” – ці слова запам’ятали працівники Калуського районного територіального центру комплектування.

Володимир приєднався до 109 батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, яка вирушила на фронт для стримування ворога з боку Білорусі. Брав участь у бойових діях за звільнення Житомирщини та Київщини.

7 березня 2022 року в селі Слобода-Кухарська Володимир Кушлик героїчно загинув. Його тіло впізнав батько Тарас Кушлик за татуюванням герба України на плечах. 17 березня Героя поховали на Алеї Слави Калуського міського кладовища.

2 червня 2022 року указом Президента України Володимир Кушлик був посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08