“Це мій рідний Дім, для якого все з любов’ю…”: як семінарист із Степанівки видав книгу про історію рідного села

Михайло Романів родом із села Степанівка Калуського району, що на Івано-Франківщині. На сьогодні є семінаристом Київської Трьохсвятительської духовної Семінарії (УГКЦ) та навчається на IV курсі. З дитинства хлопець захоплювався історією та краєзнавством і його цікавило минуле його рідного села, яке переросло у ціле наукове дослідження.

Розповідає Інформатор.

Все почалося з дитинства, коли Михайло ріс у патріотичній сім’ї та серед проукраїнського середовища товаришів. Саме тоді його зацікавило минуле рідної Степанівки. Вже будучи дещо старшим, він розпочав працю над збором інформації, що стосується минулого села на Калущині, що зрештою переросло у ціле наукове дослідження та на сьогоднішній день завершується виданням книги:

“Краєзнавством та й в цілому любов’ю до своєї Батьківщини  я зацікавився ще з дитинства – коли старався спілкуватися чистою літературною мовою, поширювати патріотичні дописи, за прикладом старшого знайомого. Згодом створив групу в соцмережі свого села Степанівки,  де розміщував дописи про його історію, сучасні фотографії, вірші, відео та вів там  іншу цікаву активність. Згодом події з Революції Гідності також внесли свої корективи за вболівання за долю своєї країни”

Семінарист розповідає, що працю над книгою фактично розпочав ще майже 10 років тому, коли розпочав збирати відомості свого села від старшого покоління:

“Збирав відомості по селу. Спілкувався особливо із старшими людьми, деякі з яких вже відійшли до вічності, але багато цікавого розповіли. Збирав фотографії, сканував їх та складав де у папки, а записи формував у Word чи закидав на флешку записи із диктофону” 

Навчаючись в Завадківській школі, був учасником  у краєзнавчому гуртку, який проводила Оксана Стовбан на той час педагог-організатор, саме тоді я почав записувати розповіді свого діда про своє село Степанівка, розглядав старі фотографії в своєму домі, згодом у 2017 році взяв участь в конкурсі  “Вітчизна – це не хтось і десь, я – теж Вітчизна”, на який із науковим керівником готував перше історичне дослідження  про села – Завадку, Болохів та Степанівку.

Опісля вступу в Калуський коледж економіки права та інформаційних технологій, приєднався до гуртків з історії, які проводила Юлія Копійчук, куди також збирав фольклорну інформацію з свого села, а також до гуртка “Релігійне краєзнавство”, яким опікувалась Надія Руско. Вона своїм життєвим прикладом мотивувала мене до краєзнавчого дослідництва. Спочатку з її допомогою я написав статтю про історію своєї парафіяльної  церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Степанівці до її 80-річчя в 2018 році.  Власне, після цієї статті, я отримав побажання пароха о. Василя Телічака на написання книги про село”.

Ця книга – то маленький вклад для свого села, місцину яку люблю просто так, бо це мій рідний Дім, для якого все з любов’ю, по благодаті, без жодних заслуг.

– Михайло Романів

До моменту повного написання книги Михайло встиг написати ще дві наукові статті у рамках конкурсу “Моя Батьківщина – Україна”. У 2019 році він випустив статтю на тему “Роль і місце відбудованих соборів, церков Калуського району та їх вплив на відродження вікових регіональних цінностей українців”, а у  2020 році  — пошуково-дослідницьку працю “Погляд в минуле очима сьогодення”, яка була коротким нарисом тієї праці, яку починаючи з січня 2019 року Михайло розпочав писати та в жовтні 2023 року завершив. З доповненями в 2024 році вони подали до друку.

Хлопець не є єдиним автором праці. У роботі над книгою йому допомагала його сестра:

“Книга поки ще в друкарні. Я ще не мав її у руках, але плануємо випустити 150 примірників книги. Насправді у назві немає згадки про Степанівку, вона з’являється, коли розгортаєш книгу. Буквально розпочав роботу сам, а завершував не сам. Моя сестра допомогла систематизувати, дозбирати та доредагувати деяку інформацію. Можна сказати, що два роки спільно дозавершували роботу.

В 2021 році я розпочав співпрацю з Височан Іриною, яку також зацікавило моє дослідження, після чого нам вдвох вдалося систематизувати, доповнити дослідження, яке не можна назвати завершеним, бо історія не відкривається в повноті, є багато моментів, питань на які, на жаль вже ніхто не зможе дати відповіді, а багато чого ще попереду – тому ми залишаємо майданчик для досліджень тим, хто в майбутньому  продовжить як дослідження так і літопис нашого села.”.

Зізнається, що має повністю забиту флешку на 16 гб. із усілякою інформацією, що стосується села Степанівки. Зрештою, вона є дуже цінною, адже на ній зберігається цілий пласт наукової роботи, що була проведена за останні роки:

“Ну це була флешка на 16 гб. Вона повністю забита. По факту там лише інформація, що стосується села, але не вся, адже багато інформації зберігається на комп’ютері”. 

Автор книги додає, що спочатку боровся зі страхом підійти до людей та щось розпитатися. Але мотивація дослідити минуле свого села таки перемогла його страх. Та не всі одразу зрозуміли того, що насправді робив для села Михайло:

“Найцікавішим було те, що я йшов на пролом – до будь-кого кого я бачив (сміється, – авт.). Вибирав того, кого буду опитувати. Звісно, що спочатку був комплекс, щось накшталт, що подумають інші. Але це була мотивація, це була моя ціль. Для когось це все, що я робив було дивним, а хтось це цінив і казав: “Вау, класно”. Те, що збирав старався постити у Facebook, аби люди це бачили, бо людям це подобається.

Цікавим задумом виявилось ідея  написання цієї праці на території села – а це часом  було навіть поле за селом, де випасав корів, передруковуючи у  word  рукописи з оповідання «Незламний граніт» Володимира Гандзюка, одного з учасників УПА та ін., звичайно, більшу частину праці так і виконав як і постановив, проте були моменти, коли певні допрацювання робив і за його межами, у зв’язку з навчанням далеко від дому.”

Книгу видає друкарня “Нова Зоря” у Івано-Франківську, яка одразу погодилася долучитися до випуску цієї історичної книги. Додає, що з друку книга вийде не раніше кінця наступного тижня.

Додамо, що дещо раніше книга Михайла Романіва отримала міжнародний стандартний номер книги ISBN, з метою її ідентифікації. Даний ідентифікатор вдалося отримали у Калуській центральній бібліотеці імені Т. Шевченка. В силу обставин спільну презентацію у селі планують зробити десь після Великодня – у травні. Розглядають варіант онлайн-презентації, але більш схильні до офлайн-презентації у Степанівці.

Виручені кошти із реалізації книги планують залучити до організації молодіжного духовно-просвітницького простору у Степанівці:

“В нас є ідея. Виручені кошти хочемо вкласти у реалізацію ідеї воїна із нашого села – організацію дитячо-молодіжного духовно-просвітницького простору у селі. Аби молодь могла формуватися у духовному, культурному та патріотичному ключі”

Ярослав Куцій

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08