Сьогодні, 20 березня на Землі буде весняне рівнодення. За київським часом воно настане об 11:01. Теоретично, в цей день тривалість світлої та темної частини доби має бути однаковою. Чи так це насправді? І звідки береться точний час цього явища?
Розповідає Інформатор, покликаючись на наукове видання Universe Space Tech
20 березня об 11:01 за київським часом має настати весняне рівнодення. До чого тут точний час? Адже рівнодення мало би означати, що тривалість дня і ночі зрівняється цієї доби…
Історично справді було саме так. У міру того як рік рухається від зимового сонцестояння до літнього, світловий день стає все довшим, а ніч — коротшою. І в якийсь момент світлих секунд у добі має стати більше, ніж темних.
Аби це побачити, треба тільки уважно відстежувати час сходу і заходу Сонця й дочекатися, коли проміжок часу між ними становить рівно 12 годин. Цей день і буде рівноденням. Аналогічна ситуація має відбуватись у вересні — її ми називаємо осіннім рівноденням.
Але нічого подібного насправді не відбувається. Якщо заміряти час від світанку до заходу Сонця 20 березня, то він у Києві становитиме 12 год 10 хвилин. Взагалі вкрай рідко буває так, що в якийсь день цей проміжок становить рівно 12 годин. А все тому, що приріст (скорочення) тривалості світлового дня впродовж доби навесні та влітку в наших широтах перевищує чотири хвилини.
Тривалість світлового дня
Якщо ж виміряти проміжок часу між світанком та заходом Сонця у різних місцях Землі в один і той самий день того самого року, його тривалість буде помітно відрізнятися. Те саме станеться, якщо вимірювати тривалість світлового дня в одному і тому ж самому місці й у той самий день, зокрема і 20 березня, але в різні роки.
Насправді тривалість світлої та темної частини доби дуже сильно залежить принаймні від трьох факторів. Перший — це те, що астрономічний рік не становить точно 365 діб. Для компенсації цього факту існують високосні роки, коли додається 29 лютого.
Другий фактор — сферичність Землі та викривлення світлових променів атмосферою. Проміжок між сходом і заходом Сонця становив би рівно 12 годин тільки в тому разі, якби Земля була ідеальною сферою, а вона такою не є. Тому, якщо в місцевостях із відкритим обрієм спостерігач перебуває на невеликому підвищенні (часто досить висоти його власного зросту), істинний горизонт буде трохи нижчим за «розрахунковий», і Сонце з’являтиметься над ним трохи раніше, а сідатиме — пізніше.
Цей фактор не був би таким значущим, якби не газова оболонка нашої планети. Вона викривлює промені Сонця, і це, накладаючись на ефект висоти точки спостереження, призводить до того, що в певних місцевостях довжина світлового дня може на хвилини (а у приполярних широтах — навіть години) відрізнятися від тієї, яка була б, якби нерівностей поверхні й атмосфери Землі не існувало б. Третій фактор — саме визначення світлового дня. Його початком вважається поява верхнього краєчка Сонця над обрієм, а кінець — його зникнення за горизонтом. Тобто виключно за рахунок діаметра сонячного диска ми «виграємо» ще кілька хвилин.
Саме тому науковці користуються не традиційним визначенням терміну “рівнодення”, а астрономічним. Воно прив’язане до поняття небесної сфери, якою, як нам здається, рухаються всі небесні тіла. На ній можна виділити два важливих кола.
- Перше — це небесний екватор. Зорі у нас над головою здійснюють добове обертання, і тільки дві точки лишаються нерухомими — північний і південний полюси світу. Коло, рівновіддалене від них обох, називається небесним екватором.
- Ще є екліптика — уявна лінія, якою рухається центр Сонця. Насправді це не наше світило рухається навколо Землі, а навпаки, але в нашому випадку значно важливіше те, що ця лінія не збігається з небесним екватором, а нахилена до нього під кутом 23,5°. Знову-таки, насправді це кут між віссю обертання нашої планети та перпендикуляром до площини її орбіти.
Якщо два кола лежать на одній сфері, мають однаковий діаметр і не збігаються, вони повинні мати дві точки перетину. Згідно із сучасним визначенням, рівнодення — це момент, коли центр сонячного диска опиняється в одній із таких точок. А цей момент можна розрахувати до хвилини.
Дві точки перетину відрізняються одна від одної лише тим, що в одній Сонце переходить із південної небесної півсфери у північну, а в другій — навпаки. Весняним рівноденням назвали саме першу з них. Вона зараз перебуває у сузір’ї Риб, хоча для її позначення і досі використовується знак Овна, що було актуально понад 2000 років тому.
Точка весняного рівнодення є початком системи відліку небесних координат. З моменту, коли центр сонячного диска опиняється у ній, розпочинається астрономічна весна. Причина такого вибору — більшість астрономів і досі живе у Північній півкулі. У Південній же все навпаки: з 20 березня світловий день почне скорочуватись, і тому це рівнодення буде осіннім.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
