Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Михайла Пенгрина, лейтенанта, командира взводу оперативного призначення 2 роти (на бронетраспонтерах) 3 батальйону оперативного призначення.
Михайло Пенгрин народився 21 вересня 1996 року у селі Солуків, яке нині входить до складу Долинської громади Калуського району. З дитинства був активним, життєрадісним хлопцем. Навчався у місцевій школі, а вже у сьомому класі твердо вирішив пов’язати своє життя з армією. Щодня тренувався: бігав, загартовувався холодною водою, вправлявся на турніку — усе заради вступу до військово-спортивного ліцею, про який мріяв.
Його зусилля не були марними. Михайло вступив до Прикарпатського військово-спортивного ліцею в місті Надвірна. Після закінчення навчального закладу його прийняли одразу у вісім вищих навчальних закладів, з яких він обрав Національну академію Державної прикордонної служби України. Там навчався на інженерно-технічному факультеті за спеціальністю “автомобільний транспорт”. Після випуску отримав призначення на посаду начальника відділення інженерного облаштування державного кордону в місті Ізмаїл Одеської області.
Його мама згадує, що син ще з юності мав надзвичайно сильне почуття справедливості, не терпів фальші й завжди стояв за правду. У школі й ліцеї Михайло був серед кращих, зразковим учнем, якого поважали викладачі та товариші. Він мав безліч грамот, нагород, відзнак ще з дитячих років. Брав участь у парадах до Дня Незалежності у Києві, за що був відзначений. Після вступу до академії родина пишалася ним — на одному з етапів навчання він став другим у рейтингу серед 120 курсантів, поступившись лише контрактникові. Мати згадує, що Михайло завжди з посмішкою, з добрим словом, був душею компанії, жартував і ніколи не втрачав віру.
З початком повномасштабної війни у 2022 році Михайло одним із перших вирушив до військкомату. У складі Національної гвардії України виконував бойові завдання як командир взводу, охороняючи об’єкти критичної інфраструктури. У лютому 2024 року добровільно подав рапорт на переведення до зони бойових дій. Його направили до частини 3017 у Харківській області, а згодом — до Запорізького напрямку.
9 квітня 2024 року під час запеклого стрілецького бою у селі Роботине на Запоріжжі Михайло Пенгрин загинув, виконуючи бойове завдання. Йому було лише 27 років. Вдома на Прикарпатті у вічному смутку залишилися батьки, сестра, брат і рідні. Героя поховали у рідному селі — Мала Тур’я.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
