Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Ярослава Тимоніна — солдата гранатометного відділення взводу вогневої підтримки гірсько-штурмової роти 8 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.
Ярослав Тимонін народився 11 квітня 1993 року у Калуші. Він ріс спокійним, проте самостійним і зібраним хлопчиком з надзвичайно питливим розумом. Ярослав мав старшого брата Миколу, який завжди підтримував його у всьому. Навчався він у Калуській загальноосвітній школі №3. Перша вчителька Івана Дрогомирецька пригадує, що Ярослав швидко вчився і мав велику особисту харизму, чітку життєву позицію, великий авторитет у колективі та завжди тримав слово. Він був спокійним, впевненим, скромним і добрим, чесним та хоробрим.
Вчителька згадує його як людину, яка все доводила своїми ділами, на яку завжди можна було покластися, і він завжди був готовий прийти на допомогу друзям. Це й принесло йому велику повагу у своєму оточенні. За словами однокласників, Ярослав поєднував у собі зосередженість та вдумливість, залишаючись водночас дуже світлою і добродушною людиною.
Ярослав активно брав участь у шкільному житті, зокрема у спортивних змаганнях “Козацькі забави”, а також захоплювався футболом. Кожну вільну хвилину любив з друзями поганяти м’яча на місцевому стадіоні. Крім того, він цікавився інформатикою та історією, навіть відвідував факультативні заняття з цих предметів. Після закінчення школи у 2010 році Ярослав вступив до навчально-наукового юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, де здобув ступінь бакалавра за спеціальністю “право”.
Одногрупники розповідають, що Ярослав був надзвичайно чуйною, доброю та цілеспрямованою людиною. Він виявляв стійкість, організованість і силу волі — риси, які дуже потрібні хорошому військовослужбовцю. Після строкової служби, яку він проходив у Криму, Ярослав працював у Польщі в меблевій компанії “Миромарк”. Усі його колеги характеризували його як сумлінного працівника, порядного, відповідального, товариського і дуже скромного. Він мав багато друзів і був завжди готовий підтримати будь-яку розмову, дати добру пораду або розрадити, поділитися труднощами та переживаннями.
Микола, старший брат Ярослава, розповідає, що вони жили душа в душу, а для мами Галини Харитонівни син був розрадою, підтримкою та опорою. Ярослав завжди вмів вислухати, порадити та підтримати. У вересні 2022 року його мобілізували до війська. Значну частину служби він провів у найгарячіших точках війни з окупантом. Ярослав двічі був поранений, але це не зупинило його, і він знову повернувся до стрій. Побратими говорять про нього як про сміливого бійця, надійного друга, готового прикрити спину в будь-якій ситуації. Вони також згадують його як щиру і чуйно людину.
Останній раз мама говорила з сином у понеділок, 8 травня 2023 року, а через три дні його не стало. Він загинув під час бою з ворожим військовим формуванням у районі населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області 11 травня 2023 року. Мінометний обстріл окупантів став фатальним для воїна. Ярослав знайшов свій останній спочинок 17 травня на Алеї Слави міського кладовища.
За особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, Ярослав Тимонін посмертно нагороджений орденом “За мужність” III ступеня указом Президента України. Також, рішенням сесії Калуської міської ради, йому присвоєно звання “Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади”.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
