“Не я б’ю – верба б’є, віднині за тиждень Великдень”. Що треба знати про Вербну неділю

Свято Вхід Господній в Єрусалим, яке ми часто називаємо Вербна неділя, має біблійне походження й відзначається в неділю перед Великоднем. Це одне з великих християнських свят і символізує урочистий вхід Ісуса Христа до Єрусалиму, де його зустрічав народ як Месію.

Інформатор спитав у священника про значення свята Вербної неділя, що робити із минулорічними вербними гілочками та отримав корисні поради.

Отець Олег АНГЕЛЬЧУК, священник храму Св. Вознесіння Господнього УГКЦ Брошнів-Осада:

“Щодо історії виникнення свята, то згідно з Євангелієм, Ісус Христос за кілька днів до своєї смерті вирушив до Єрусалима. Коли Він наближався до міста, люди, які дізналися про Його прихід, вийшли Йому назустріч. Вони стелили свої плащі на дорозі, махали пальмовими гілками, вигукуючи: “Осанна Сину Давидовому! Благословен Той, Хто йде в ім’я Господнє!” Це був вияв великої пошани та визнання Ісуса як Царя та Спасителя. Вхід у Єрусалим став символічним початком Страсного тижня — останніх днів земного життя Христа перед Його розп’яттям і воскресінням.”

Священник зазначає й про те, чому в нас свято зветься Вербна неділя. Розповідає, що у біблійній розповіді згадується, як люди зустрічали Ісуса з пальмовими гілками — це були символи перемоги, миру й царської влади. Але в Україні (як і в інших країнах із подібним кліматом) пальми не ростуть, тому наші предки замінили їх на вербу — одне з перших дерев, що розпускається навесні. Верба стала символом весняного оновлення і життя, тож її освячували в церквах у Вербну неділю.

Після служби віряни несуть гілочки додому, зберігають їх цілий рік як оберіг, злегка “б’ють” одне одного, примовляючи: “Не я б’ю — верба б’є, за тиждень Великдень” — як побажання здоров’я й добробуту.

Що робити з минулорічними гілками?

о.Олег Ангельчук нагадує, що минулорічні освячені гілки з Вербної неділі, за церковною традицією, не можна просто викидати у смітник, бо вони є освячені. Ось кілька варіантів, що з ними робити:

• спалити — це найпоширеніший і найбільш шанований спосіб,  при тому молитися “Отче наш”, “Богородице Діво”. Попіл можна закопати  на городі або в саду, де мало ступає нога людини.
• здати в церкву — деякі храми мають спеціальні місця або дні, коли приймають такі речі для правильної утилізації. Раніше по церквах було відведено один день в році, коли приймали освячені речі (образки, дерев’яні хрестики,  галузки та ін. для спалення). Священник читав молитву на зужиття освячених речей, їх спалювали, а попіл закопували у спеціально відведене місце.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08