Мандруючи навесні Калущиною у напрямку Перегінська, неможливо не звернути увагу на лелечі гнізда, які цієї пори саме оживають. Бузьки — в кожному селі. Десь — уже в парі, а десь — поки що самотні. Милують очі й місцеві краєвиди.
Ділиться Інформатор.
Якщо у Зеленому Яру ми зафіксували на камеру телефону мозаїчну зупинку, про яку ви можете почитати у нашому матеріалі, то подалі від Калуша та ближче до Перегінська та Небилова у селах з’являлися гнізда. Десь була пара лелек, десь самотньо споглядав горизонт бузьок, а десь – гнізда були пустими.
Там, де нам давала можливість, ми зупинялися та робили світлини. Було це ще до того, як випав сніг, тобто на початку квітня. Якщо бути точним, то спершу нам вдалося зустріти самотнього лелеку, який наче зрадів нашій зустрічі, бо одразу обернувся у нашу сторону, коли побачив об’єктив фотоапарату.
Бузька побачили десь між селами Вербівка та Красне. Спочатку він дещо із настроженнями поставився до нас. Як виявилося, до гнізда можна було підійти значно ближче, тому ми зробили світлини більш крупного плану.
Та спочатку здавалося, що він єдиний пернатий газда у селі, допоки ми не зустріли кота, який йшов просто посеред дороги. Динаміку можете побачити на світлині. Звідки і куди він йшов – нам невідомо. Але фотокартку теж йому зробили, а тепер показуємо вам:
Ми вже й не сподівалися знову побачити лелек, але перебуваючи у дитячому санаторії “Ясень”, що у однойменному селі ми знову натрапили на них. Та цього разу вони були значно вище ніж попередній пернатий – на сосні. Можливо ми би й не побачили їх, але вони самі себе видали – стукотом дзьобу. Тому бути тут і не глянути на лелек Ясень – було б дурницею. Тому, ми не змогли пройти повз і все ж випросили бузьків нам попозувати.
Ярослав Куцій
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
