Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Володимира Головатого — старшого лейтенанта, командира мінометної батареї окремого 90-го батальйону 81-ої бригади десантно-штурмових військ ЗСУ.
Володимир Головатий народився 23 травня 1993 року в селі Підбережжя, що на Івано-Франківщині. Ім’я сину вибрав батько, він був другою дитиною в сім’ї, мав старшого брата Івана, а згодом ще чотирьох сестер — Анастасію, Софію, Марію, Анну та брата Андрія.
За спогадами мами, Володимир швидко почав розмовляти, ріс веселим, уважним, слухняним, цікавим і допитливим хлопчиком. Він дуже любив слухати казки, оповідання, пісні та колискові.
У 1999 році Володимир разом із братом пішов у перший клас Підберезької ЗОШ. Був відповідальним, старанним учнем. Також займався громадською діяльністю села, був учасником Пласту, брав участь у концертах, співав, декламував вірші, танцював. З дитинства став великим помічником для батьків, часто брав на себе роль виховання сестричок.
Після закінчення школи у 2008 році вступив до Болехівського лісогосподарського коледжу за спеціальністю лісове господарство. Під час навчання його наставник Юрій Проненко надихнув на службу у морській піхоті, тому вже в квітні 2013 року Володимир пішов на військову службу за контрактом до Збройних сил України на посаду навідника міномета. Служив у першому окремому Феодосійському батальйоні морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС.
Під час Революції Гідності Влада Криму віддав злочинний наказ своєму батальйону їхати в Київ на зачистку Майдану. Володимир за допомогою батьків дав цьому публічний розголос, що дозволило уникнути участі в репресіях проти свого народу. Після повернення до Криму його батальйон потрапив у блокаду Російської Федерації. Впродовж місяця вони були в облозі. Це був останній форпост Збройних сил України в Криму, який упав 24 березня 2014 року. Після цього його та інших військових перевели до Миколаєва, де відбулося доукомплектування і підготовка до бойового завдання з патрулювання кордону з Придністров’ям.
14 вересня 2014 року Володимир відбув у зону АТО в районі села Гранітне на Донеччині. 29 вересня отримав важкі поранення голови, був евакуйований із зони бойових дій у госпіталь, де лікувався кілька місяців. Після реабілітації повернувся в зону дислокації батальйону. У вересні 2015 року вступив до Львівської Академії Сухопутних військ імені Петраса Гайдачного, де через чотири роки успішно завершив навчання у званні лейтенанта.
У січні 2021 року одружився з коханою Галиною, цього ж року у молодого подружжя народилася донечка Вікторія. Для батька вона стала справжньою радістю та сенсом життя.
Після навчання Володимира Головатого у складі 90-го окремого аеромобільного батальйону імені героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова 71-ї окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних сил України направили на службу в місто Костянтинівка на Донеччині, призначивши на посаду командира мінометної батареї.
Зі слів побратимів, він був чудовим командиром, наставником і другом для кожного. 13 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Долина Донецької області від прямого влучання САУ воїн загинув разом із двома побратимами. Похований 20 квітня у рідному селі Підбережжя.
Указом Президента України Володимир Головатий нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно), а рішенням Долинської міської ради — відзнакою «За заслуги перед Долинською громадою». 14 жовтня на фасаді Підберезької школи захиснику відкрито меморіальну дошку.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
