Паламарі – це помічники священнослужителів під час відправи Літургії та інших богослужінь. Пів життя очолює паламарську прислугу Петро Ковальчук у Брошневі-Осаді.
Пише Інформатор.
Перед початком Богослужіння паламар готує храм: запалює лампади, ставить свічки, готує кадило, дивиться за чистотою підсвічників. На Літургії паламарі мають такі обов’язки, як подати кадило, вихід зі свічками, збір та читання записок, нарізання проскур, підтримка комунікації між священником.
Ось уже майже три десятки років виконує свої обов’язки паламара Петро Ковальчук у церкві Святого Вознесіння Господнього УГКЦ селища Брошнева-Осади. Чоловік смиренно та відповідально є невидимим, але важливим учасником богослужіння.
“У нас у селищі довгі роки не було церкви. У 1991 році перший парох храму, нині світлої пам’яті покійний о. Зеновій Божик, освятив хрест і відправляв богослужіння спочатку під відкритим небом. Згодом у тимчасово зведеній дерев’яній церковці. І лише у 2003 році відбулося освячення новозбудованого храму”, – розповідає Петро Ковальчук.
Паламар пригадує, як у далеких 90-х роках о. Зеновій Божик доручив йому під час похорону нести Євангеліє. У той день священнослужитель запитав пана Петра чи не хотів би він стати паламарем, якого на той час не було у селищі. Так як Петро Ковальчук ходив до церкви на богослужіння, бо у Брошневі-Осаді не було свого храму, то чоловік ходив в інші селі, допомагав співати чи прибирати церкви до празників. Тоді пан Петро погодився, бо йому дуже подобалося служити при церкві.
“Тоді я працював у будівельній бригаді Брошнівського лісокомбінату. І мене та багатьох інших направили на будівництво храму у селищі. Я працював на різних роботах, а у служінні з 1990 року – відтоді з церквою не розлучаюся. До слова, я нині живу поруч з церквою”, – зазначає паламар.
Петро Ковальчук каже, що у 90-х роках ходив збирати ялівець, а також на нижній склад лісокомбінату живицю для кадила. Чоловік навіть робив вугілля з дерева, а ще нарізав василька, щоб був приємний запах ладану. З усмішкою розповідає про ті часи, наголошує, що тепер все змінилося і ладан, і вугілля купують готовими.
“Я щодня зранку у церкві перший. В мої обов’язки входить і храм відкрити, і кадило розпалити, увімкнути світло і запалити свічки. У час відправи я слідкую, щоб кадило на погасло і вчасно його маю подати священникові. Прислуговую трьом священникам: о.Володимиру Майці, його синові о.Володимиру Майці та о.Олегу Ангельчуку. Стараюся сумлінно виконувати покладені на мене обов’язки”, – підсумовує розмову Петро Ковальчук.
Паламар зізнається, що дуже любить свою роботу і працює без вихідних. Каже, там траву має покосити, то церковне подвір’я підмести, то кущі підстригти, полити чи обрізати і бруківку до ладу довести. Всі ці обов’язки розділяє і своєю працею допомагає пану Петру його дружина Марія, яка десятки років пліч-о-пліч йде з чоловіком поруч у подружньому житті.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
