Малювання для Тараса Токарика з Рожнятова ще з самого дитинства було як хобі, яке з часом переросло у мистецтво.
Пише Інформатор.
Художник Тарас Токарик розповідає, що у родині художників в минулому у них не було, освіти художньої у нього немає та і за фахом він адміністратор готелів та ресторанів. Працював за професією 6 років у м. Івано-Франківську. До війни також був тату-майстром, але перекваліфікувався у художники і взявся вивчати цю справу детальніше. Каже, з часом непереборне внутрішнє бажання малювати взяло гору і Тарас нині малює.
“Мистецтво стало моїм життям. Світ фарб для мене має велике значення – це моє бачення всього, що оточує та в душі”, – розповідає художник.
Тарас створює картини водорозчинними фарбами: гуаш, акварель, а ще пише вірші, оповідання. Його шлях як художника тільки набирає обертів. У його планах персональна виставка і він плідно працює над цим. Недавно завершив роботу, де зобразив вузькоколійку “Брошнів-Осмолода”, яка до 2000-х років возила ліс та при потребі туристів. Художнику до рук потрапила книга про Рожнятів і занурившись у історію він дійшов висновку, що втрачено потенціал та багато всього безжально знищено на Рожнятівщині.
“Як не прикро, але селище Рожнятів залишається відомим лише своїм ринком, на який з’їжджаються жителі навколишніх сіл. У історію вузькоколійки я заглиблюватись не буду, бо люди, які займаються дослідженням цього феномену зробили це до мене і краще ніж я можуть про це розповісти. Скажу лише єдине, що ті, які побачили мою роботу на просторах інтернету розповіли у коментарях, що потяг той зараз на ходу і тішить туристів на Кіровоградщині”, – зазначає Тарас.
Свою роботу з паровозом номер 159 4-95 художник подарував Рожнятівському Народному дому. Художник хоче привернути увагу громадськості до культурної спадщини, яка ще вціліла. Зокрема, до найстарішої зі збережених на території України доменної печі в урочищі Ангелів, яка є пам’яткою архітектури.
“Як Бог буде добрим до мене, то надіюсь і вірю, що згодом знайдуться люди, яким буде цікаво придбати мої картини. А ще я завершив оповідання “Карпатський будда і десять метрів світла” – це історія навернення хлопця, який жив розпусним життям, але у Бога були свої плани на нього. Книга поки в електронному форматі, хто бажає прочитати може писати мені у фейсбук (Тарас Токарик), інстаграм (taras.tokaryk.art)”, – деталізує Тарас.
На цей час книга отримує голос – готується аудіоваріант, який можна буде послухати на ютуб-каналі художника (TarasTokaryk).
“Наостанок хочу побажати усім творчим людям і тим, хто відчуває причетність до мистецтва: слухайте голос своєї душі і особливо першу думку – вона є абсолютно вірною, усе інше то робота режисера на ім’я Розум. Якщо у вас є бажання творити – творіть і не зволікайте, не зважайте на вік. Бо чи юний чи у зрілому віці – вчитись творити і проявляти себе ніколи не пізно”, – наголошує художник.
Тарас переконаний, бути митцем – це благородна місія, а саме мистецтво є частиною культури, яку так вперто хоче знищити ворог.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
