Микола Гончаров із Донеччини був одним із ліквідаторів аварії на ЧАЕС у 1986 році. Через повномасштабну війну чоловік був змушений покинути рідне місто. Знайшов прихисток у Войнилові, де живе вже більше півтора року. Через майже 40 років від дня трагедії чоловік пригадав, як безпосередньо працював у зоні Чорнобильської АЕС та після цього захворів на рак щитовидної залози.
Ділиться Інформатор, покликаючись на Суспільне Івано-Франківськ
На Івано-Франківщину він переїхав з рідного міста Курахове Донецької області через постійні обстріли. Зараз Курахове — під тимчасовою окупацією росіян. Нині чоловікові — 75 років. Ліквідовувати наслідки аварії він поїхав у червні 1986 року та пригадав як це було:
“Нічого ми не знали. Вже після 1 травня дізналися, що сталася аварія. Підійшов завгар. Нас було два кранівники. Завідувач гаража каже: “Один з вас має поїхати”. Я поїхав, бо мій напарник мав двох доньок, а в мене дітей не було”, — каже Микола Гончаров.
Протягом червня-липня 1986 року, пан Микола краном вивантажував будівельні матеріали, необхідні для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Зі слів чоловіка, вони жили у палатці, безпосередньо у Чорнобильській зоні. Пригадує, що вивантажували вагони із різноманітними матеріалами, а працювати доводилося по 13 годин 6 днів на тиждень. Відпочивали лише у неділю, але за умови, якщо не приїдуть вагони, які необхідно розвантажити.
“По 13 годин ми працювали. Суботи — робочі. Відпочивали лише у неділю, й то, якщо не поставлять вагон”, — ділиться спогадами Микола Гончаров.
Що було у мішках, які вони вивантажували, ніхто не знав, бо власне, ніхто нічого не розповідав:
“Там є залізнична гілка. Ми вивантажували вагони. Мішки здоровенні були. У них — різні матеріали будівельні, можливо, був цемент. Нічого про це нам не казали”, — говорить Микола Гончаров.
Детьльніше у відеорепортажі Суспільного:
Що стосується індивуальних засобів захисту, то ні респіраторів, ні дозиметрів їм не видавали. Це при тому, що доводилося працювати і вдень і вночі. За свою працю від влади він отримав 900 рублів. Втім, Микола захворів на рак щитовидної залози. Проте, пригадує, що багато хлопців, які працювали на реакторі – загинули:
“Багато загинуло хлопців, хто на реакторі був. Ми ж цікавилися, хто, де й що, коли зустрічалися. І тільки чути було: той помер, той помер, той помер. Ми дуже багато пережили”, — розповів ліквідатор журналістам Суспільного.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
