Скільки вихідців з Калуша та району були ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС | Історія трагедії

26 квітня минає 39 річниця з дня найбільшої техногенної катастрофи в світі – аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Трагедія, що змінила життя українців на до та після. Над ліквідацією працювали й калушани та представники району. 

Повідомляє Інформатор.

День, що змінив світ

Безпосередньо аварія трапилася о 1 год. 23 хв. 26 квітня 1986 року в ході проведення проектних випробувань однієї з систем забезпечення безпеки. Дана система безпеки передбачала використання механічної енергії обертання турбогенераторів (так званого вибігу), що зупиняються, для вироблення електроенергії в умовах накладення двох аварійних ситуацій.

На цей момент у реакторі було близько 200 т урану. Внаслідок  аварії було зруйновано обшивку, через відсутність захисної оболонки у повітря здійнялися 60 т радіоактивних речовин. Відразу після вибуху реактора радіонукліди були викинуті на максимальну висоту – до 10 км.

Випробування на 4-му енергоблоці мали провести вдень 25 квітня 1986 р. при тепловій потужності реактора 700 МВт, після чого реактор планувалося зупинити для проведення планових ремонтних робіт. Проте, надійшла заборона диспетчера Київенерго на зниження потужності, тому реактор продовжував працювати до 23 години на тепловій потужності 1600 МВт.

• 23:10 – розпочато зниження потужності. При переході з системи локального автоматичного регулювання потужності на автоматичний регулятор потужності основного діапазону, внаслідок розбалансу вимірювальної частини, сталося непередбачене програмою зниження теплової потужності до 30 МВт (нейтронній потужності до нуля).
• 01:03 – теплова потужність стабілізувалась на рівні 200 МВт, через процес підйому потужності тобто менше ніж 0,1 номінальної. Йде інтенсивне ксенонове отруєння активної зони, і для його компенсації з активної зони були виведені майже усі стержні, що управляють. Включені в роботу всі вісім ГЦН, тому що після закінчення випробувань при роботі в режимі вибігу чотирьох ГЦН інші повинні залишитися підключеними для надійного охолодження активної зони.
• 01:23:04  – почалися випробування і чотири ГЦН почали працювати від “вибігаючого” турбогенератора, у зв’язку з чим витрата води почала зменшуватися, а зміст пару рости.
• 01:23:39 – натиснута кнопка аварійного захисту (АЗ-5), і усі стержні управління і захисту пішли в активну зону.
• 01:23:43 – почалося стрімке зростання потужності з періодом подвоєння менше 20 сек., після чого пролунали два або три вибухи, що повністю зруйнували активну зону і будівлю реактора, на енергоблоці № 4 почалася пожежа.

Напевне немає такрї людини, яка не чула цієї вже історичної розмови диспетчерів ЧАЕС:

Яка кількість вихідців із Калущини були ліквідаторами аварії на ЧАЕС?

Як повідомляли раніше “Вікна”, активну участь у ліквідації екологічного лиха на Чорнобильській АЕС брали і вихідці із Івано-Франківщини.

Зокрема, 408 жителів міста Калуша та району, 34 з них померли передчасно. Відомо, що у селі Новиця був сформований батальйон, який складався із представників Івано-Франківської області. Основу батальйону складали представники Долинщини та Калущини (63 та 56 відповідно). Він розташовувався у наметовому містечку за 18 кілометрів від Прип’яті. Івано-Франківський батальйон прожив 48 днів у Чорнобильській зоні.

Основні причини аварії на ЧАЕС

Аналіз причин аварії проводили організації та окремі спеціалісти, як у колишньому СРСР, так і за його межами. Фахівці ДСП “Чорнобиль” виділяють три головні причини, що зумовили передаварійний стан реактора і катастрофічне зростання його потужності:

• реакторна установка перед аварією була у такому фізичному і теплогідравлічному стані стабільності, який могли порушити навіть незначні збурення. Такий стан реактора був зумовлений діями персоналу і виник до початку випробувань режиму вибігу генератора. Усі параметри реактора перед початком випробувань, окрім оперативного запасу реактивності, були у межах, дозволених технологічним регламентом;
• введення в дію системи аварійної зупинки реактора, що через порочну конструкцію стержнів регулювання і захисту призвело до введения в реактор позитивної реактивності і початку розгону потужності стало безпосереднім імпульсом для виникнення аварії;
• даний розгін набрав катастрофічного масштабу через великий паровий коефіцієнт реактивності, який властивий реакторам великої потужності канальним (РВПК-1000), і вплив якого особливо великий на низькому рівні потужності (незначний вміст пари).

Таким чином, безпосередніми причинами аварії стали нейтронно-фізичні і конструктивні особливості реактора РВПК-1000, реалізації яких сприяли дії персоналу.

До основних недоліків реактора РВПК-1000 у його виконанні станом на 1986 рік слід віднести:

• низьку швидкісну ефективність системи управління і захисту реактора (введения стержнів управління і захисту до реактора проводилось за 18 секунд, у той час, як на реакторах інших типів воно складало 2-4 секунди), що не дозволяло системі управління і захисту впоратись зі швидкоплинними процесами;
• конструкцію стержнів управління і захисту, яка призводила до того, що за певних обставин аварійний захист не зупиняв реактор, а вводив до реактора позитивну реактивність і ставав ініціатором розгону потужності реактора;
• неприпустимо високий щільнісний (паровий) коефіцієнт реактивності, у результаті чого, по-перше, у певних режимах загальний щільнісний коефіцієнт реактивності реактора ставав позитивним і, по-друге, зниження щільності теплоносія у реакторі, незалежно від причини, призводило до катастрофічного зростання потужності;
• двогорбе за висотою поле енерговиділення, яке, у сукупності з недоліками системи управління і захисту реактора, створювало передумови для формування у нижній половині реактора квазі самостійної активної зони з неприпустимо високою швидкістю росту потужності у випадку спрацьовування аварійного захисту реактора, за умови малого оперативного запасу реактивності.

Недоліки реакторів РВПК-1000 були відомі задовго до аварії, і цей факт підтверджений багатьма документами.

Ліквідація аварії на ЧАЕС

Пожежа  на енергоблоці тривала 10 днів. Остаточно графіт перестав горіти лише 10 травня. Як зазначив Тимофій Крижанівський, основні заходи з ліквідації тривали близько 206 днів після аварії. Початкова вартість реагування та дезактивації забрудненої території оцінюється приблизно в 18 млрд радянських карбованців, або 68 млрд доларів США за сучасними підрахунками.

Радіоактивна хмара, що утворилася після вибуху, накрила не лише Україну, Білорусь та росію, які розташовані поблизу ЧАЕС, але й  частину Югославії, Болгарії, Грецію, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехословаччину, Нідерланди, Бельгію, Польщу, Швейцарію, Німеччину, Італію, Ірландію, Францію (разом з Корсикою), Велику Британію та острів Мен.

30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії. 27 квітня почалася засипка захисних матеріалів з гелікоптерів у розвал 4-го енергоблоку. Скинуті за неповні 2 тижні матеріали накрили центральний зал шаром завтовшки від 1 до 15 метрів, тим самим ізолювавши реактор від довкілля.

Вертолітними підрозділами армійської авіації з 27 квітня по 10 травня 1986 р. було скинуто на зруйнований блок біля 5 тис. тон різних матеріалів, в тому числі 40 тон з’єднань бору (ефективного поглинача нейтронів), 600 тон доломіту і 1800 тон глини і піску. Біля 2400 тон свинцю повинні були прийняти на себе тепло, що виділяється, перешкоджаючи тим самим переміщенню розплавленого палива під фундамент реактора.

Того ж дня евакуювали населення Припʼяті, а 2 травня розпочали евакуацію людей з 30-кілометрової зони навколо АЕС.

Одночасно з цим проводилися заходи по видаленню води з бассейна-барбатера і охолодженню активної зони реактора, поданням у неї рідкого азоту. Вода з бассейна-барбатера була видалена 6 травня.

29 травня 1986 року для “захоронения 4-го енергоблоку ЧАЕС” та споруд, що до нього відносяться» було прийнято рішення про будівництво об’єкту під назвою “Укриття 4-го блоку ЧАЕС”. Його збудували всього за 206 діб, а над ним працювали майже 90 тисяч людей.

Спорудження плити для унеможливлення попадання у грунтові води радіоактивних речовин було розпочато 3 червня і закінчено 28 червня 1986 р. Однак розвиток процесу аварії не привів до передбачуваного проплавлення фундаментної плити і цей спеціальний теплообмінник не був включений в роботу.

8,5 мільйона жителів України, Білорусі, Росії отримали в найближчі після аварії дні значні дози опромінення. Відомо, що до  кінця літа 1986 року з 81 населеного пункту України було евакуйовано 90 784 особи. У 1986-1987 рр. для переселенців побудовано 23000 будинків, 15000 квартир, гуртожитків, 800 закладів соціальної та культурної сфери.

Також 2293 українських міст, селищ і сіл, населення яких складало понад 2,6 мільйона людей,  виявилися забрудненими радіоактивними нуклідами.

Окрім цього, ліквідаторами аварії, які боролися з вогнем і розчищали завали, стали понад 600 тисяч осіб. З 26 квітня по жовтень 1986 року Чорнобильська АЕС не працювала. У жовтні 1986-го 1-й і 2-й енергоблоки було знову введено в експлуатацію; у грудні 1987 року відновив роботу 3-й. 4-й енергоблок, звісно, не запускали.

Вибух четвертого енергоблока можна порівняти з 500 вибухами атомної бомби, яку скинули США на японське місто Хіросіма в 1945 році. Загальний викид радіоактивних елементів дорівнює 50 млн кюрі. Тільки в грудні 2000 року ЧАЕС повністю припинила свою роботу.

2 жовтня 1986 року трапився інцидент із падінням вертольоту МІ-8, який зачепився за трос та впав поблизу машинного залу та згорів. Екіпаж з 4 осіб загинув. Але аварія на ЧАЕС зламала мільйони українських життів…

 

Ярослав Куцій

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08