Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадаємо сьогодні про Віталія Воронка, з позивним “Ворон”, солдата 419-го стрілецького батальйону.
Віталій Воронка народився 12 червня 1982 року в селі Колодіїв Галицького району Івано-Франківської області в родині робітників. Крім Віталія, в родині було ще два сини та дві доньки. Діти були дружніми та завжди підтримували один одного. Старшого брата Віталія називали “Ворон”, а молодшого – також “Ворон”.
У 1986 році сім’я переїхала до села Сівка-Войнилівська Калуського району, де Віталій провів свої дитячі та юнацькі роки. В 1988 році він пішов до першого класу Сівка Войнилівської загальноосвітньої школи першого-третього ступенів.
З дитинства Віталій вирізнявся активністю та спортивними здібностями, захоплювався футболом. Однак разом із тим він мав творчі нахили і часто брав участь у культурно-мистецьких заходах, які проводилися в селі. У вільний час допомагав батькам по господарству.
Після закінчення школи в 1997 році Віталій вступив до Бурштинського вищого професійного училища торгівлі та економіки, де здобув спеціальність кухаря. Однак за цією професією працювати не став. Віталій працював будівельником і кілька разів виїжджав на роботу за кордон.
Рідні та знайомі Віталія характеризують його як виховану, добру, спокійну, веселу і життєрадісну людину. Він був турботливим сином і поважав своїх батьків. У 2007 році Віталій створив свою родину, одружившись з коханою жінкою Оксаною Бойко. У них народилося двоє дітей: син Артур і донька Ангеліна. Віталій був чудовим і щасливим батьком, який дуже любив своїх дітей.
Віталій не служив в армії через проблеми зі здоров’ям, але коли почалася повномасштабна війна, він не зміг залишитися осторонь. Більше десяти разів його відправляли додому після медкомісій, однак 13 липня 2023 року Віталія мобілізували, і він був відправлений до військової частини А3609.
Віталій проходив військову підготовку в селищі міського типу Делятин на Івано-Франківщині, де склав присягу на вірність Україні. На службі Віталій проявив добрі військові навички та знання. Після проходження підготовки його відправили служити до Львівської області, а пізніше — на Донеччину, в місто Бахмут, де точилися запеклі бої.
У Бахмуті Віталій рятував поранених побратимів з поля бою. 4 травня 2023 року під час бойових дій він отримав поранення, несумісне з життям, і загинув. Віталій був похований на місцевому кладовищі в рідному селі Сівка Войнилівська на Івано-Франківщині.
Старша сестра Віталія, Марійка, поділилася спогадами про нього: “Віталій був спокійним, тримався осторонь бійок і сварок. Дуже хотів захищати Батьківщину і тішився, коли одягнув військову форму. Його повертали з військових частин через хворе серце, але він не здавався. Побратими розповідали, що Віталій, який був парамедиком, отримав поранення в спину, коли евакуював пораненого з поля бою. Він виконав свій обов’язок до кінця і до останнього рятував своїх побратимів”.
Тепер Віталій назавжди залишиться в історії як новітній Герой України, чия мужність і відвага служитимуть прикладом для наступних поколінь.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
