Інформатор Калуш


ЖИТТЯ

В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Ігоря Кириченка

Ігор Кириченко

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Ігоря Кириченка — військовослужбовця Збройних Сил України 2-го відділення окремого кулеметного взводу 419-го батальйону військової частини А4809.

Ігор Кириченко народився 12 травня 1997 року у селі Спас Івано-Франківської області. Він був другою дитиною в родині, мав дві сестри — Оксану та Адріану. Ігор закінчив 11 класів сільської школи, навчався досить добре. Ріс спокійним, слухняним та тихим хлопцем у дружній родині. Любив тварин, особливо собак та котів.

Ігор був справжнім патріотом, веселим, щирим, добрим та життєрадісним. Він мав багато мрій та сподівань. У 2014 році, після закінчення рідної школи, вступив до вищого професійного училища в місті Стрий, яке закінчив у 2017 році, здобувши фах машиніста зборових установок. Після цього він виїжджав на заробітки за кордон, а згодом працював у мережі магазинів «Комфі» в місті Калуш.

Ігор мав великі плани, але війна змінила його життя. 22 лютого 2023 року його мобілізували до Збройних Сил України. Він пройшов навчання в Делятині та у Львівській області. Після двох місяців вишколу він поїхав на бахмутський напрямок. Взвод, до якого потрапив Ігор, приєднався до 93-ї окремої механізованої бригади. Спочатку він воював у Костянтинівці, а потім — на нульовій позиції.

10 травня під час виконання бойового завдання Ігор отримав тяжкі уламкові поранення. Лікарі боролися за його життя, але під час чергової операції 13 травня 2023 року він помер. Ігорю виповнилося всього 26 років.

Війна забирає найкращих — молодих людей, які мали б ще жити, радіти, кохати та будувати своє майбутнє. Ігор віддав своє життя за свободу та незалежність України. Він з честю виконав свій обов’язок щодо захисту батьківщини.

Скорботний кортеж із тілом героя, що повертався додому, зустрічала вся громада на колінах. Ігор знайшов свій вічний спочинок на кладовищі села Спас. Посмертно він був нагороджений медаллю Івано-Франківської обласної ради “Лицар бойового чину”.

Сестра Ігоря, Віталія, згадує, що він був дуже спокійним, не любив конфліктів та не розповідав багато про себе. Але після його смерті люди почали писати багато теплих слів та спогадів про нього. Ігор був компанійським, любив проводити час з племінниками, а друзі згадують його як доброго, надійного друга, який завжди допоможе.

Ігор Кириченко поповнив ряди небесного війська, і тепер він надихає своїх побратимів та друзів на боротьбу за свободу та незалежність України. Герої не вмирають — вони живуть у нашій пам’яті, серед нас.

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у FacebookTelegramTikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08

 

 

Нагору