В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Володимира Паньківа

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Володимира Паньківа — старшого радіотелефоніста артилерійської батареї 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.

Володимир Паньків народився 3 жовтня 1969 року в Калуші, був старшою дитиною у сім’ї. У 1984 році вступив до Калуського ПТУ №7, обравши фах слюсаря контрольно-вимірювальних приладів і автоматики.

У 1987 році його призвали на строкову службу. Здобув військову професію зв’язківця. Після демобілізації пішов працювати на “Хлорвініл” у Калуші. Працював слюсарем з ремонту обладнання.

У роботі — сумлінний, в оточення друзів — добрий і співчутливий, готовий завжди прийти на допомогу… Він став не лише добрим спеціалістом, але й наставником для молоді. 

У грудні 1995 року Володимир Паньків одружився й згодом у них з дружиною народилося двоє донечок. Але після восьми років спільного життя пара розлучилася. Нової сім’ї чоловік не створив, а зв’язок із дітьми підтримував. Тішився і маленьким онуком, який народився у 2020 році…

Володимир Паньків багато років працював за кордоном, у Чехії. Навесні 2022 року планував знову їхати на роботу, але війна його плани змінила. Чоловік вирішив стати на захист батьківщини та зранку 1 березня 2022 року пішов добровольцем до військкомату. Ввечері цього ж дня його відправили до Коломиї. А вже 6 березня він прибув на Київщину й наступного дня у складі восьмого окремого гірсько-штурмового батальйону брав участь у боях за визволення від окупантів населених пунктів Рудницьке, Лук’янівка, Лукашів. Далі були важкі бої у Чернігівській області, зокрема, за село Нова Басань. А згодом воїна з побратимами було направлено на Сумський напрямок та Житомирщину.

Тільки після смерті Володимира Паньківа стало відомо, що у першому бою на Київщині він ледь не загинув під гусеницями танку. В останню мить вдалося врятуватися, але стрес, який він отримав, дав поштовх для розвитку хвороби.

До останніх днів калушанин не скаржився на своє здоров’я та був готовий до виконання будь-яких військових завдань, але хвороба прогресувала… 16 травня побратими і військовий лікар примусово відправили його у госпіталь міста Житомира, а звідти — у Київ, де 20 травня 2022 року Герой помер.

Поховали Володимира Паньківа 23 травня на Алеї міського кладовища. 30 листопада 2023 року Герою присвоєно звання “Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади” (посмертно)

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08