Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Віктора Паньківа — капітана поліції, командира взводу №2 роти поліції особливого призначення ГУНП у Івано-Франківській області.
Віктор Паньків народився 24 січня 1986 року у місті Калуш. Навчався у Калуській загальноосвітній школі №3, захоплювався пауерліфтингом, виконав норматив кандидата у майстри спорту. З дитинства був дисциплінованим, дбав про порядок, турбувався про батьків і молодшу сестру, для яких був опорою, другом, люблячим сином і братом. Любив племінників і активно допомагав у їхньому вихованні. Цінив дружбу, колег, побратимів.
Стати правоохоронцем було його дитячою мрією. Остаточно ж визначився з професією під час строкової служби. Розумів, що любов до спорту й сильний характер допоможуть реалізувати задумане. Розпочав службу у міліції особливого призначення “Беркут” при УМВС України в Івано-Франківській області. Пройшов шлях від снайпера штурмового взводу до командира взводу.
Отримав десятки нагород, медалей, подяк за сумлінну службу. Колеги з підрозділу спецпризначення називали його “батьком” — за авторитет, вимогливість до себе і підлеглих, відповідальність у роботі. Вважали: везіння Віктора — це його точність, професіоналізм, надійність.
Війна увірвалася в життя Віктора у 2014 році. Він брав участь у боях на сході України. Звільняв Слов’янськ, вижив на горі Карачун під час мінометного обстрілу, отримав осколкове поранення. Неодноразово рятував побратимів, прикриваючи їх снайперським вогнем. Допомагав евакуйовувати загиблих, надавав першу медичну допомогу пораненим. Його незмінне правило — бути першим із перших.
За особисту мужність і героїзм, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, Віктора Паньківа нагороджено відзнакою Президента України “За участь у антитерористичній операції” та медаллю “За звільнення Слов’янська”
Разом з однодумцями організував стрілецький клуб, неодноразово брав участь у змаганнях зі стрілецьких дисциплін, займав призові місця. Полюбляв мисливство, риболовлю, підводне плавання, активний відпочинок з друзями. З коханою дружиною Оксаною мріяв про міцну й щасливу родину. Дуже хотів дітей. “Він хотів просто бути щасливим, насолоджуватися світом і життям”, — згадує з болем жінка.
24 лютого 2022 року, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Віктор Паньків вже перебував у повній бойовій готовності у складі полку спеціального призначення “Сафарі”. Брав участь у штурмі Ірпеня та Бучі, захищав Суми, а згодом — зелені пункти Харківщини та Запоріжжя.
30 червня 2022 року наказом Національної поліції України №852 йому було присвоєно звання капітана поліції посмертно.
Указом Президента України №891/2022 Віктора Паньківа нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Загинув 22 травня 2022 року разом з побратимами внаслідок ракетного удару поблизу села Вільноандріївка Запорізької області. Поховали героя 26 травня на Алеї Слави в селі Чукалівка, що на Івано-Франківщині.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
