Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Ігоря Пілецького — з позивним “Мацьонький”, старшого солдата 63-ої бригади військової частини А3719.
Ігор Пілецький народився 22 травня 1969 року в селі Камінь Рожнятівської селищної громади, що на Калущині. Був молодшим із двох братів. У дитинстві — енергійний, запальний, але водночас спокійний і врівноважений хлопець. Допомагав мамі на фермі, де вона працювала дояркою. Навчався у Кам’янській школі, після восьмого класу перейшов до Петранківської, а згодом вступив до Івано-Франківського вищого професійного училища сервісного обслуговування техніки. Здобув фах телемайстра і працював за спеціальністю у Перегінському.
У 1987 році Ігор пішов на строкову службу, після якої працював у різних куточках України, а також 10 років — у Чехії. Повернувся додому, коли захворіли батьки, і залишився доглядати за ними. Після смерті мами працював із татом, а потім — у газовій конторі в Рожнятові.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Ігор без вагань узяв повістку й 27 лютого 2022 року став до лав ЗСУ. Проходив навчання у Яворові, потім у Волинській області. Служив на Миколаївщині, Херсонщині, згодом — у Донецькій області. Брав участь у звільненні окупованих територій. Служив лаборантом відділення польового водопостачання інженерно-технічного взводу.
Побратими згадують Ігоря як сумлінного, надійного, мужнього воїна. Заступник командира взводу Віталій Івасів пригадує: “З першого дня разом — і бліндаж, і кусень хліба. Мацьонький врятував мені життя під час мінометного обстрілу: прикрив собою і сказав: “Лежи, зараз буде ще приліт”. Завдяки йому ми тоді вижили”.
Ігор Пілецький загинув 20 липня 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу позицій ЗСУ поблизу села Діброва на Луганщині. Його побратим Віталій особисто супроводжував труну — тоді він приїхав у відпустку і дізнався про загибель друга.
Племінниця Світлана згадує, як він завжди жартував: “Пуста сорочка з плоту не пропаде”. Вона казала йому: “Якби більше було таких сорочок, як ти, стрийку, війна б швидше закінчилася”. А він завжди заспокоював: “Котику, все буде добре”.
“Ігор Пілецький віддав своє життя заради свободи і мирного неба над Україною”, — написала голова Калуської РДА Жанна Табанець.
Він назавжди залишиться в пам’яті тих, хто його знав, як мужній син українського народу, відважний воїн і справжній захисник. Він — приклад патріотизму і самопожертви.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
