Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Ігоря Стефанишина — з позивним “Батон”, старшого солдата, стрілеця-помічника гранатометника 1 стрілецької роти.
Ігор Стефанишин народився 24 травня 1972 року у селі Мошківці Калуського району Івано-Франківської області в родині колгоспників. У 1978 році пішов у перший клас Сівко-Войнилівської загальноосвітньої школи.
Виявляв здібності до навчання, особливо захоплювався обробкою металу: на уроках трудового навчання виточував складні деталі. Однокласники згадують його як працьовитого хлопця, якому рано довелося подорослішати — після смерті батька він багато працював, допомагаючи родині. Коли втратив маму, жив із сестрою.
Після школи Ігор навчався у Калуському професійно-технічному училищі №6, здобув професію токаря. Працював на шлаковому заводі, де швидко зарекомендував себе як талановитий і відповідальний працівник. Згодом служив строкову в армії в Казахстані, був товариським і надійним.
Після демобілізації працював на заводі керамзитних виробів у Бурштині, а також на будівництві підприємства “Ґудвеллі Україна”. З 2017 року — слюсарем-сантехніком у місцевому комунальному підприємстві. Його колеги знали як добру, порядну та працьовиту людину.
У лютому 2023 року був призваний до лав Збройних сил України. Військове навчання проходив у Делятині. Позивний “Батон” отримав ще на цивільній роботі. Побратими згадують, що Ігор прокидався вдосвіта, захоплювався природою, жив біля річки, любив рибалити. Під час служби отримав звання старшого солдата.
Виконував завдання стрільця-помічника гранатометника. У підрозділі його цінували за людяність, силу духу й начитаність. Він був розумним, розважливим, завжди готовим допомогти. Бойові товариші називали його Професором — за мудрість і відповідальність.
6 липня 2023 року Ігор загинув під час мінометного обстрілу у селі Кліщіївка Бахмутського району на Донеччині. Це було пряме влучання в бліндаж. Героя поховали у рідному селі Мошківці.
Рідні розповідають, що Ігор не зізнавався, що перебуває на передовій — говорив, що у нього все добре. А ще казав: “Як боронити Україну — то боронити”. І тепер він — серед небесного війська. Герої назавжди поміж нас.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
