В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Сергія Новікова

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Сергія Новікова — водія автомобільного відділення підвозу боєприпасів мінометного взводу мінометної батареї батальйону морської піхоти військової частини А0216.

Сергій Новіков народився 21 травня 1973 року у місті Долина, що на Івано-Франківщині. З 1980 по 1988 рік навчався у Долинській ЗОШ №4, а згодом – в Охтирській школі Сумської області. Ще зі шкільних років глибоко цікавився історією України, її становленням і роллю у сучасному світі. У розмовах завжди послідовно відстоював державницьку позицію та важливість української мови.

Після школи здобув середню спеціальну освіту за спеціальністю токар. Першу роботу отримав в Охтирському управлінні бурових робіт. У 1995 році повернувся до рідної Долини, де спочатку працював ювеліром, а з 2000 року започаткував власну справу з виготовлення надмогильних пам’ятників. Був майстром із «золотими руками», який не припиняв займатись ювелірною справою впродовж усього життя. Самостійно проєктував та вдосконалював обладнання для роботи.

У 1999 році Сергій створив сім’ю. Разом із дружиною Оксаною у любові та взаємоповазі виховав трьох дітей – Марію, Михайла та Євгенію. Був для них справжнім батьком, порадником і прикладом. Для дружини – надійним чоловіком, для матері – люблячим сином. Увесь вільний час присвячував родині та читанню, зібрав значну колекцію історичних та науково-популярних книг.

З початком повномасштабного вторгнення не залишився осторонь. Із словами «як не я, то хто» добровільно звернувся до військкомату. 11 березня 2022 року був призваний Калуським районним ТЦК та направлений до військової частини А0216 у званні матроса. Брав участь у звільненні Херсона, а згодом – у важких боях на Східному напрямку. Побратими згадують його як надійного товариша. Позивний “Ґазда” отримав завдяки своїм умінням ремонтувати техніку та облаштовувати побут військових.

Сергій загинув 14 лютого 2023 року поблизу населеного пункту Марʼїнка на Донеччині, отримавши поранення, несумісні з життям. Похований 19 лютого в рідному місті Долина.

Він добровільно став на захист української землі, залишився вірним військовій присязі та до останнього виконував свій обов’язок. Віддав за свободу і мир найцінніше – власне життя.

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!