Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Олександра Алесашкіна, з позивним “Отто”, командира мотопіхотного взводу 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
Олександр Алесашкін народився 7 червня 1990 року у місті Долина, що на Івано-Франківщині. Він був четвертою дитиною з п’яти у сім’ї. З першого до шостого класу хлопець навчався на відмінно у Долинській гімназії-інтернаті, відтак перейшов до Оболонської школи. Займався танцями, відвідував секцію карате, полюбляв грати у футбол та захоплювався походами в гори і риболовлею. Після закінчення навчального закладу вступив до Івано-Франківського вищого художнього професійного училища за спеціальністю “декоративне прикладне мистецтво”. У 2012 році був призваний на строкову службу, яку проходив в Одесі.
У квітні 2014 року Олександр познайомився у соціальних мережах з майбутньою дружиною Мар’яною. А вже в липні того ж року він ухвалив рішення вступити до лав Збройних Сил України, боронив Україну на території Донецької та Луганської областей у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, де був кулеметником. У жовтні 2015 року одружився з коханою Мар’яною і переїхав до Самбора, що на Львівщині. У 2016 році був прийнятий на службу в Самбірський ОМВК. У 2017 році вступив до Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. У 2021 році, здобувши звання лейтенанта за спеціальністю “командир взводу”, був скерований до 14-ї окремої механізованої бригади імені Князя Романа Великого для проходження військової служби на посаді командира мотопіхотного взводу.
З початком повномасштабної війни Олександр продовжував захищати Україну у складі вже рідної 14-ї бригади в Житомирській, Миколаївській, Херсонській, Донецькій, Луганській та Харківській областях. Свій позивний “Отто” взяв на згадку про свого батька, з яким був дуже близьким і якого він дуже любив.
Побратими кажуть, що він був командиром з великої літери. Євген Бігун, позивний “Прапор”, розповідає: “Дуже рідко можна зустріти такого офіцера як Отто, щоб завжди був зі своїми людьми, сидів в окопах разом зі своїми хлопцями. Його головною метою було зберегти свій особовий склад будь-якою ціною”. Віктор, позивний “Вірус”, додає: “Олександр був хорошим прикладом для солдатів, тому що був з ними в дуже гарячих місцях і давав мотивацію на місці бою. Він був великим командиром”.
Герой загинув 10 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Борщова Харківської області.
Олександр Алесашкін був неймовірним чоловіком, турботливим, уважним, лагідним, ділиться спогадами дружина Мар’яна: “У нас було так багато планів та мрій про майбутнє. Та все зруйнувала проклята війна. Він писав: “Я обов’язково повернуся до тебе”. Я й досі його чекаю”. “Сашко був турботливим і люблячим сином, — розповідає мама. — Завжди старався допомогти і підтримати мене в усьому. У нього була найщиріша посмішка, яка завжди перед моїми очима. Я його дуже сильно люблю і мені надзвичайно важко без нього та його підтримки. Мій синочок забрав з собою моє серце, навіки залишившись у спогадах і снах”.
За самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений відзнаками та медалями – “За бойову звитягу” , “За участь в антитерористичній операції”, “Учасник АТО”, “Ветеран війни”, “Гідність та честь”, Сектор “С” “Дебальцеве 2015”, “За оборону рідної держави”, “За мужність” ІІІ ступеня.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
