В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Петра Фітяка

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Петра Фітяка — солдата, навідника гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини А1778.

Петро Фітяк народився 9 червня 1978 року у селі Голинь Калуської громади, що на Івано-Франківщині. Він ріс слухняним, допитливим і трудолюбивим хлопчиком. Був наймолодшим сином у сім’ї, мав старших брата Василя та сестер Марію і Любу, яких дуже любив. Навчався у Голинській загальноосвітній школі, де проявив себе сумлінним, дисциплінованим учнем, був хорошим товаришем і мав багато друзів.

Після звільнення в запас після строкової служби Петро працював на сезонних роботах, допомагаючи батькам. Важкою працею він заробляв гроші, щоб сім’я жила достойно. Переніс втрату батька, двох сестер і матері, жив і дбав у рідній хаті.

На військову службу за мобілізацією був призваний Калуським районним територіальним центром комплектування і соціальної підтримки у грудні 2023 року. Служив навідником гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини А1778. Зарекомендував себе мужнім, сміливим солдатом, вірним товаришем, розумною і чуйною людиною. Завжди був відкритий та чесний у спілкуванні, готовий допомогти і підтримати тих, хто потребував його допомоги. Петро вірив у перемогу України, ніколи не здавався та йшов уперед. Його відданість та самопожертва були безмежними.

Проте, на жаль, сам уберегтися не зміг. Герой загинув 22 лютого 2024 року під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. Його командир розповідає: під час обстрілу побратима Петра, Віталія, було поранено в ногу. Петро, надавши йому першу медичну допомогу, зупинив кровотечу та перев’язав рану, а потім перемістив пораненого до найближчого бліндажу, щоб перечекати обстріл. Однак у той момент у бліндаж потрапила керована авіабомба, яка забрала життя Петра і всіх його побратимів, котрі знаходилися поруч.

Свій останній спочинок воїн знайшов у рідному Голині 2 березня на кладовищі. Його ім’я навіки вписане у книгу пам’яті героїв, загиблих за Україну, що ведуть у церковній парафії Голиня.

Посмертно Герою присвоєно звання “Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади”. Він віддав своє життя за незалежність України, свободу кожного із нас і назавжди залишиться у нашій пам’яті вірним сином українського народу та відважним воїном.

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08