Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Михайла Ковальчука, з позивним “Мінус” солдата 8-го легендарної 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.
Михайло Ковальчук народився 11 червня 1980 року у селі Рівня Рожнятівської територіальної громади, що на Івано-Франківщині. Ріс активним та добрим хлопчиком разом із сестрою Ольгою та братом-близнюком Богданом. Коли йому виповнилось шість років, помер батько, тож мама виховувала трьох дітей сама, працювала у колгоспі. У вихованні онуків допомагав дідусь, навчав їх і роботі по господарству, і Божому слову. Закінчив Рівнянську школу перших-третіх ступенів. Добрий, чесний і надзвичайно товариський — таким пам’ятають його однокласники і педагоги. Після школи Михайло пішов працювати, став підтримкою та опорою для своєї сім’ї.
Строкову службу проходив у Вінниці разом з братом, неодноразово отримували подяки від командира. Після звільнення у запас одружився. У молодого подружжя народилися двоє синів — Микола та Петро. Однак сімейні стосунки не склалися. У другому шлюбі на світ з’явилася донечка Світлана.
Михайло усе життя працював, спершу їздив на сезонні роботи, а потім — за кордон. Мав золоті руки, міг виконати будь-яку роботу. Поєднував у собі зосередженість, вдумливість, залишаючись водночас дуже світлою, добродушною і приємною людиною. Намагався допомогти усім, хто потребував його підтримки. Племінниця Ірина розповідає, що дядькові подобалося колекціонувати запальнички. “І ще він дуже-дуже любив жартувати і міг кілька годин поспіль розповідати анекдоти на будь-яку тему. Ніколи нікому не жалівся на своє життя. Якби йому не було погано, він ніколи не подавав вигляду, що йому зле. Мав багато друзів”.
З початком антитерористичної операції на сході країни не міг змиритися з тим, що на його рідну землю ступив ворог. У 2018 році підписав контракт і став на захист державних кордонів у складі 137 батальйону 35-ї окремої бригади морської піхоти імені Михайла Остроградського. Проходив спільні навчання із солдатами НАТО. За вірну службу неодноразово був нагороджений.
У перший же день широкомасштабної війни став на захист України. Служив стрільцем-снайпером третього гірсько-штурмового відділення третього гірсько-штурмового взводу другої гірсько-штурмової роти військової частини А-4267. Мужньо захищав Київщину, Житомирщину, Харківщину та Донеччину. Брав участь у бойових діях за місто Ізюм та фортецю Бахмут.
Побратими характеризують Михайла Ковальчука як чудового бійця, щиру та чуйну людину, надійного друга, готового прийти на допомогу у будь-якій ситуації, веселого, котрий завжди міг знайти позитив і підтримати бойовий дух побратимів.
Воїн загинув 7 січня 2023 року поблизу села Білогорівка Бахмутського району Донецької області внаслідок мінометного обстрілу, отримавши поранення, несумісні з життям. Йому було 42 роки.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
