Інформатор Калуш


ЖИТТЯ

Сад, у якому живе душа: як жителька Рожнятова вирощує десятки видів квітів

kvitu (1)

Відколи себе пам’ятає мешканка Рожнятова Маріанна Майстренко, то завжди любила все різнокольорове. Спочатку це були олівці, фарби, фломастери, а потім — квіти. Саме вони стали справжньою любов’ю, яка проросла ще в дитинстві й живе в її серці досі.

Пише Інформатор.

Рожнятівчанка Маріанна Майстренко розповідає, що в дитинстві на весняних канікулах у бабусі в селі Бабин-Зарічний Калуського району, щодня збирала букетики весняних квітів. Особливо любила білоцвіт. Каже, тоді всі баночки на підвіконнях були заставлені пролісками, медунками, підсніжниками, первоцвітом — квітковий рай на кожному кроці.

“Пройшли десятки років, мені тоді було приблизно вісім років. Досі пам’ятаю, як я тоді стояла на лісовій галявині, де щебетали пташки, гріло  сонце і я відчувала справжнє дитяче щастя: навколо голубі проліски, білі підсніжники, медунки і первоцвіт. А в моєї бабусі на подвір’ї завжди щедро квітнули флокси, іриси, космея, геліхризуми, чорнобривці, календула. Вони росли між картоплею і буряками, мов бур’яни, тільки красиві — привілейовані. Їх не виривали, бо вони були частиною духу того дому, частиною любові”, — розповіла Маріанна Майстренко.

Мама пані Маріанни також дуже любила квіти. Ще у 1980-х, коли батьки тільки збудували дім, вона замовила з Криму троянди. Один із тих сортів — Глорія Дей — росте в садочку донині, ніби жива пам’ять про материнську турботу.

kvitu1 (1)

Щовесни на подвір’ї Маріанни розквітає цілий хоровод краси. Квітникарка каже, що першими прокидаються крокуси й примули — це ніби диво після зими. Потім форзиція, нарциси, тюльпани, гіацинти, плодові дерева й калина Бульденеж. Далі цвітуть нова нещодавна велика любов —півонії. Лише два роки тому квітникарка захопилася ними, а вже має на цей час 20 сортів. За ними дарують свій цвіт — рододендрони, азалії, жасмин, дейція, іриси, лілії, лілейники.

“А потім — справжній вибух емоцій: у моєму садочку починають квітувати 70 кущів троянд. Вони цвітуть хвилями аж до морозів. Серед них — чорнобривці, майори, астильба, гейхери, хости, гортензії, будлеї, агератум, айстри, хризантеми… Айстри й хризантеми — моя окрема любов. Як казала мама, найбільше тішать перші квіти після зими і останні — перед снігом”, — говорить пані Маріанна.

kvitu2 (1)

Є у садочку і хвойні рослини: голуба ялинка, туя західна, ялинка коніка. Маріанна каже, що для неї це кущі і деревця як фон, бо її серце належить квітучим рослинам.

Щодня, повернувшись з роботи, жінка не встигає занести навіть сумку,бо одразу вже біжить в сад, щоб полюбуватися та надихнутися. Працює Маріанна у відділі адміністративного забезпечення N2 (смт Рожнятів) управління соціального захисту населення Калуської РДА.

kvitu3kvitu4

Маріанна розповіла, що одного разу підійшла до троянди, ніжно взяла її в долоні, нахилилася, вдихнула аромат і прошепотіла: “Ой, яка ти лялечка, гарнюня, красунечка моя…” А її мама визирнула з-за кута і зі сміхом сказала: “Ооо, та пееееевно! Не дивно, що вони в тебе так буяють — ти ж з ними як із рідними!”

 “Коли ми сіємо насіння, садимо рослини, ми програмуємо майбутнє, ми утверджуємо життя. Планування на довгу перспективу додає нам стабільності у наші непрості часи і діє як заспокійливе. Кажу торік доньці, що на осінь 2025 року півонії вже замовила. А вона відповіла, що оце я оптимістка. Тому варто мріяти, садити, планувати, надіятись, донатити на ЗСУ, вірити в краще і відправляти цю віру з молитвою до неба”, — розповідає Маріанна.

Вирощувати та доглядати квіти для Маріанни Майстренко — це не просто прикраса подвір’я. Жінка переконана, що квіти це утвердження життя. Особливо у світі, де війна, цифрова гонитва, шалений темп і стрес — квіти лікують.

 “Леся Українка писала: “Contra spem spero” — без надії сподіваюсь. А є ще латинське: “Dum spiro spero” — поки дихаю, сподіваюся. Так от, в саду — легше дихати. Там — простіше мріяти, надіятися, навіть коли важко. Запахи квітів змінюються, немов музика: конвалія, півонії, троянди, лілії, жасмин… Це хмільна симфонія аромату й кольору. Я, як бджілка, лечу на ту красу і забуваю про втому, тривоги, новини”, — зазначила квітникарка.

kvitu5kvitu6

Улюблена пора року Маріанни — весна, час цвітіння садів. Каже, чудове видовище, коли внизу — килим із тюльпанів і крокусів, а вгорі — білосніжні хмари яблунь, груш, вишень. Тоді вона завжди згадує пісню “Всюди буйно квітне черемшина”. Рожнятівчанка оце буйне цвітіння безперервно спостерігає і благословляє.

“Мені подобається, коли рослини аж притискаються одна до одної, переплітаються, буяють як у Довженковій “Зачарованій Десні”, де вся рослинність “перла і лізла одне на одного”. А ще — мої спогади з дитинства. Напередодні свята Івана ми з дівчатами ходили по ще не скошених сінокосах, збирали оберемки польових квітів. А ввечері робили букетики і прикрашали ними вікна, двері, ворота. Це були наші традиції — щирі, прості, справжні. Квіти — це моя мова, моя пам’ять, моя тиша, мій простір сили”, — наголосила Маріанна Майстренко.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у FacebookTelegramTikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08

Нагору