В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Любомира Соломона

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Любомира Соломона — оператора 2-го відділення коригування артилерійського вогню.

Любомир Соломон народився 29 червня 1977 року у селі Сваричів Калуського району, що на Івано-Франківщині. Любомир зростав чемним, слухняним і працьовитим хлопчиком. Він був старшою дитиною у сім’ї, мав молодших братів Мирослава та Назарія, для яких став гарним прикладом, добрим другом та наставником. Одразу після закінчення школи влаштувався на роботу, щоб допомогти батькам.

У 2006 році Любомир одружився, і у подружжя народилася донечка Інна. Чоловік любив її понад усе на світі і хотів, щоб вона була щасливою. Тому робив усе, щоб створити затишне сімейне гніздечко, а також ніколи не забував про своїх батьків, часто провідував їх і вітав зі святами. Після смерті батька жив разом з мамою.

Коли почалася повномасштабна війна, Любомир прийняв рішення стати на захист України. 27 липня 2022 року він попрощався з рідними і приєднався до Збройних сил. Спочатку проходив навчання у місті Яворів, що на Львівщині, а потім брав участь у боях в Донецькій і Харківській областях.

Рідні дуже переживали за Любомира, особливо старенька мати. У материнській голові ніяк не вкладалося, що її тихий, спокійний син Любко, який у дитинстві ніколи не бився з хлопцями, зараз знаходиться на передовій лінії пекельного протистояння з ворогом. А він, за її словами, казав: “Пробач мені, мамо, що не можеш заснути, бо я на війні”.

Любомир ніколи не вказував своє точне місцезнаходження, ніколи не просив матеріальної допомоги. Він казав, що йому всього вистачає і допомоги може потребувати хтось інший. Командири та побратими цінували його за те, що на нього можна було покластися. З рідними Любомир часто спілкувався короткими телефонними дзвінками, у яких казав: “В мене все добре”. Донька, мати, брати, вуйко дуже чекали на ці слова, але з серпня 2023 року більше жодного разу їх не чули.

Понад півроку Любомир вважався зниклим безвісти. Рідні та близькі воїна до останнього сподівалися на диво, та цього не сталося. Їм повідомили, що 4 серпня 2023 року він прийняв свій останній бій поблизу населеного пункту Чернещина Харківської області. Любомир з честю та гідністю виконував свій військовий обов’язок, виборюючи мирне життя для тих, кого любив. Це непоправна втрата для сім’ї та всієї України.

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08