Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Андрія Пилипіва, з позивним “Купол”, солдата, старшого стрільця-оператора механізованого батальйону 47 окремої механізованої бригади “Магура”.
Андрій Пилипів народився 6 червня 1982 року у смт. Вигода на Івано-Франківщині. З 1988 по 1997 рік Андрій навчався у Рожнятівській загальноосвітній школі. З дитинства він обрав творчий шлях у житті, і згодом вступив до Косівського коледжу декоративно-прикладного мистецтва, де здобув фах майстра художньої ковки. Закінчив Інститут прикладного та декоративного мистецтва з дипломом бакалавра, навчався у Львівській національній академії мистецтв.
Працював у Чернівцях та Львові, постійно вдосконалював свою майстерність і бездоганно володів художньою обробкою деревини та металу. Не шукав легких шляхів, не боявся найважчої роботи. Андрій є автором пам’ятника заробітчанам в Івано-Франківську, що зображує сім’ю в момент повернення до рідного дому, коли на порозі до них птахом лине дитя, що зачекалося батьків із заробітків. До мобілізації Андрій проживав у селі Лисиничі.
12 липня 2023 року Андрій Пилипів став на захист Батьківщини у складі військової частини А4740. Характер воїна, його духовна міць обумовили вибір роду військ — штурмові. Пізніше він виконував бойові завдання у лавах 47-ї механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Андрій вирізнявся винятковою стійкістю і мужністю, виконував найважчі завдання без докору сумління і жалю.
Під час однієї з ротацій на першу лінію оборони 5 листопада 2023 року він був важко поранений у голову. Андрій тиждень боровся за життя, але 12 листопада 2023 року серце Героя зупинилося.
Батько захисника Богдан Пилипів написав у Facebook: “Позивний нашого Андрійка Купол як маленька часточка омфору Матері Божої, купол любові, безпеки, надійного захисту, тепла для всіх нас. Він не хвалився своєю мужністю, навіть мені не казав, як йому важко. Хлопчики, які витягували Андрійка і під обстрілами більше години тягнули на підручних засобах до стабілізаційного пункту, уже в розмові призналися, що мусили його забрати звідти, з авдіївського пекла, бо зобов’язані йому своїми життями: за день до поранення Андрій врятував їх, прикривав їхній відхід на іншу позицію”.
Сьогодні син Андрійко вже в рядах ангелів-воїнів на небесах. Його останню творчу роботу — церковну браму, яку батько називає “Три ангели Андрійка” — є окрасою церкви Святої Трійці в Судовій Вишні на Львівщині. На спомин про сина батько створив роботи “Вічність серед воїнів небесних” та “Андрій. Погляд з нуля”.
Побратими щиро і емоційно згадують про героя, про таких, кажуть, співатимуть у піснях, малюватимуть мурали. Він був тим, хто без докорів сумління йшов на штурми, не зрадив своїй сутності воїна, яка була по життю. Після важкого поранення тримався за життя тиждень і пішов з цього світу героєм.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
