Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Івана Кудибіна, з позивним “Граніт”, учасник антитерористичної операції та російсько-української війни.
Іван Кудибін народився 2 липня 1956 року в селі Солуків, що на Долинщині. Змалку він був допитливим і кмітливим хлопчиком, добрим, товариським та справедливим, мав старшого брата Степана. Закінчив Долинську очно-заочну середню школу, після чого вступив до Брошнівського училища.
Потім Іван пройшов строкову службу в армії. Рік провчився у духовній семінарії, а з 1978 по 1980 роки навчався в Івано-Франківській спеціальній середній школі міліції Міністерства внутрішніх справ. З 1988 року він служив у системі кримінального розшуку, пройшовши шлях від оперативного працівника до начальника відділення.
Володимир Бульба, колишній начальник Калуської поліції, пригадує: “У 1982 році ми разом прийшли працювати у Карний розшук. Я обслуговував праву частину Калуша, а він ліву. Був надзвичайно принциповим, справедливим та добросовісним, честь і гідність були для нього понад усе”.
Іван Олексійович став щасливим батьком двох дітей – сина Руслана і доньки Христини. Він у всьому підтримував дітей. Руслан розповідає: “Батько для мене був і за маму, і за тата, з восьми років він виховував мене сам, старався для мене як міг, працював і забезпечував мене, щоб у мене було щасливе дитинство. Мій батько найкращий на світі”.
У 2001 році у званні майора Іван Кудибін вийшов на заслужений відпочинок. Після цього працював в охоронних фірмах, до останнього опікувався мамою Марією Василівною.
Іван Олексійович завжди був справжнім патріотом, тому став учасником двох революцій. У серпні 2014 року, під час третьої хвилі мобілізації, у числі військових пенсіонерів його призвали до лав Збройних Сил України. Він служив командиром взводу 10-ї роти 2-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Пройшов найгарячіші точки фронту, включаючи Піски, Авдіївку, Королівку, Українське, Первомайське, Красногорівку, Мар’їнку. У серпні 2015 року був демобілізований. За героїзм та відданість військовій присязі Івана Кудибіна нагородили бойовими медалями та відзнаками Президента України, Міністерства оборони України, Івано-Франківської ОДА та обласної ради.
З початком повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, Іван Кудибін разом із побратимами Віктором Чернегою та Володимиром Павлюком пішов до Калуського територіального центру комплектування і соціальної підтримки. Він потрапив до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”, яка обороняла Київщину. У травні 2022 року Іван Кудибін був звільнений зі служби за віком.
Після демобілізації він займався активною громадською діяльністю, працював із військовими ветеранами, був членом поліцейської комісії Головного управління Нацполіції в Івано-Франківській області. Він також був одним із ініціаторів вручення у Калуській громаді оберегів “Батьківське серце” дітям загиблих Героїв, ініційованих Військово-цивільною спілкою “Бойове Братерство України”, та брав активну участь у військово-патріотичному вихованні молоді.
Віктор Чернега пригадує, що Іван Олексійович був справжнім патріотом, надійним та щирим, для нього ніколи не було нічого неможливого. Микола Федорів додає, що Іван Олексійович був доброю, мужньою та справедливою людиною, поважав своїх побратимів і усім серцем любив свою країну.
Проте хвороба прогресувала, і боєць відійшов у вічність 19 листопада 2024 року. Свій останній спочинок він знайшов на Алеї Ветеранів Калуського міського кладовища. Громада втратила розумну, справедливу, чесну і віддану людину, мужнього воїна з незламним духом.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
