На війну він пішов ще юнаком, але вік не завадив Олександрові Гошилику стати сильним воїном та надійним побратимом. Командир вважав його вундеркіндом. А долинянин писав вірші і любив життя, яке зрештою віддав за Україну… Зараз його посмертно нагороджено орденом “За мужність” ІІ ступеня.
Повідомляє Інформатор, покликаючись на указ №446/2025 “Про відзначення державними нагородами України”, який оприлюднено на сайті Президента України.
Захисників відзначено за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку. Серед нагороджених орденом “За мужність” ІІ ступеня — сержант Олександр Гошилик (посмертно).
Відомо, що Олександр Гошилик захищав Україну і до початку повномасштабного вторгнення. Добровольцем на війну він подався після Майдану. На той час — 18-річний хлопець без військової підготовки. Потрапив у добровольчий батальйон “Донбас” Нацгвардії (згодом — батальйон ЗСУ “Донбас-Україна”).
Олександр Гошилик народився 10 вересня 1995 року в Долині. Хлопець був третьою дитиною в родині та єдиним сином. У 13 років померла його мама, тож далі він ріс під опікою батька та сестер. Любили грати у шахи, читати, їздити на природу…
“Ще хлопчиком Олександр багато читав і бачив себе воїном, який бореться зі злом. Вже тоді хлопчик почав писати вірші”, — йдеться у матеріалі-спогаді на Суспільному.
Навчався на фізичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. На Майдані студент-другокурсник був з першого до останнього дня. Тоді ж і записався у добровольці.
Він здавався молодшим за свій вік, пригадував згодом своє перше знайомство з Олександром Гошиликом командир батареї 46 батальйону “Донбас-Україна” ЗСУ на позивний Ахмет.
“Хлопець попросився до мене в батальйон після того, як йому відмовили інші командири. Чи легко бути командиром, коли у тебе підлеглий — вундеркінд? Це — важко. А в мене такий був – “109”, — розповідав військовий.
Олександр Гошилик — один із тих, хто вийшов з Іловайська. За допомогою GPS він виводив групу з кількох людей з цієї точки. За п’ять днів вони пройшли 85 кілометрів. Воїни потрапляли в засідки, а одного разу заледве не сплутали українську групу із сепаратистами…
Після виходу з Іловайська президент України нагородив бійця орденом “За мужність” III ступеня.
Особливим місцем сили Олександр вважав Карпати. Там і “заліковував” рани війни. У Вишкові на Франківщині разом з батьком любив збирати гриби, вслухатися у тишу Карпат та розмовляти. А ще хлопець писав вірші. Деякі надиктовував батькові телефоном. У 2016 році вийшла перша його збірка поезії та прози “Міст через вічність”. У ній два вірші — “Рулетка” і “Виклик” — воїн написав після виходу з Іловайська.
У 2016 році Олександр Гошилик демобілізувався. Хлопець не захотів продовжувати навчання на фізичному факультеті й вирішив стати програмістом. А напередодні 24 лютого 2022 року Олександр вже готувався боронити країну та обдзвонював ТЦК та СП, щоб записатися добровольцем. Чоловік вступив у 30 окрему механізовану бригаду імені князя Костянтина Острозького.
3 серпня 2022 року Олександр Гошилик одружився з коханою дівчиною Марією. Пара познайомилася 18 січня 2016 року в одній із соцмереж. Обоє почали переписуватися і через три дні Олександр зізнався дівчині в коханні.
Загинув молодий воїн восени 2022 року. Того дня Олександр з побратимами ніс службу на Світлодарській дузі, воював поблизу Лимана. Свій останній бій воїн прийняв в Одрадівці біля Бахмута 7 жовтня 2022 року. За свідченнями побратимів, на позицію, де був Олександр, вийшла російська диверсійно-розвідувальна група у формі ЗСУ. Почався бій, у якому прикарпатець встиг покласти двох росіян, а третій автоматною чергою зблизька вистрілив йому в голову. Забрати тіло Олександра побратимам не вдалося, бо почався масовий обстріл українських позицій.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08