Азартна гра в карти з’явилася на Галичині завдяки “бабці Австрії”. Широкого поширення на Прикарпатті набула на початку ХХ ст. Та навіть на початку 1930-их на Калущині ще була азартна манія серед населення. Один історичний факт про “картярську язву” по ночах фіксуємо у Станьковій. Плач дружин і осудження від жителів села, які просили зглянутися над славою Станькової. Чим завершилася дана історія?
Розповідає Інформатор.
Факт гри у карти в Станьковій (тоді Станьків) знаходимо у газеті “Народня справа” за 6 березня 1932 року. Мешканець села опублікував у газеті кричущу історію про азартні ігри по ночах, у яку втягнуті “ліпші” люди. Карти він називає “язвою”, адже з прикладу азартних гравціві брали й інші мешканці Станькової.
Газетна замітка закінчується закликом поважати своїх дружин, славу села та покинути “гидкий наліг”. Далі подаємо мовою оригіналу
“Станьків пов. Калуш. (Картярство). В нашім селі все до недавна було як у людий, аж ось лиха година занесла в село погану картярську язву. Ніби на більший глум, до картярської кумпанії пристали майже самі “ліпші” люди (деякі члени зверхности громадської та навіть і члени управи кооперативи). Цілими ночами ляпають у карти в ванькирі у Айзика Райтера, або у М. В. — таки нашого господаря. А з тих ніби “ліпших” починають собі брати приклад і другі. Гей панове, як не шануєте вже свою повагу та честь, то згляньтеся хоч на добру славу свого села та на сльози Ваших жінок, покиньте цей гидкий наліг! Громадянин”
Витяг із газети “Народня справа” за 6 березня 1932 року.
Коли з’явилася гра у карти на Галичині?
“Картярі-шулери”. 1596 р. Мікеланджело да Карваджо.
В історичному контексті слід сказати, що на Галичині, гра в карти з’явилася завдяки “бабці Австрії”, адже з приходом австріяків, у Львові вже наприкінці ХVIII ст. починали грати у цю гру. Широкого ж поширення по цілій Галичині, зокрема й на Прикарпатті, набула на початку ХХ ст.
Як стверджує Олена Бучик, у тодішньому Станіславові (зараз – Івано-Франківськ) була поширена карткова гра в фербель. В неї зазвичай грали 2-4 особи, а вигравав той, хто зібрав “найвищий фербель” – комбінацію з чотирьох тузів.
Український письменник та журналіст Юрій Винничук додає, що у фербель або “фербулю” чи “круцюткий” грали урядовці, священники та семінаристи. Окрім них забавлялися в цю гру кельнери (у німецькомовних країнах застаріла назва посади офіціанта), візники та навіть гімназисти із школярами.
Найбільший програш в карти в історії Станіславова (Івано-Франківська)
Картярська манія на Прикарпатті була чималою, адже у серпні 1918 року увесь Станиславів та цілий повіт був на вухах через найбільший програш в карти у історії міста: 12 серпня 1918 року до міської поліції надійшла інформація про Кароля Курца колійового телеграфіста з Ворохти, який програш неймовірну на той час суму грошей – 40 тисяч корон. У це дійство він був втягнутий в одній зі станиславівських кав’ярень.
Для розуміння масштабності програшу Олена Бучик навела кілька цін на продукти у 1918 році: кілограм телятини – 10 корон, літр меду – 22 корони, кілограм цукру – 1,50 корони. Більша частина програшу осіла в кишені такого собі Мойзеша Імбермана.
Справа тоді дійшла до суду, адже картяр-невдаха Курц дізнався, що Імберман шахраював під час гри. Щоб довести це, Курц представив краплену колоду карт, яка належала Імберману, а також свідків. На підставі цього звернення Імбермана було заарештовано.
Він підтвердив, що грав у карти з Курцом, але категорично заперечив, що виграв у нього таку величезну суму. В арештованого знайшли 3930 корон і ощадну книжку на 450 корон. Позивач стверджував, що ті гроші – частина програшу, який привласнив Імберман. Для подальшого з’ясування справи поліція передала справу на розгляд у карний суд.
Ярослав Куцій
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
