Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Ігоря Піха, з позивнив “Док”, бойового медика 1-го гірсько-штурмового взводу 1-ої гірсько-штурмової роти 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.
Ігор Піх народився 5 липня 1975 року у місті Калуші. Був наймолодшим сином у родині. Своє дитинство та юність провів у рідному місті, зростав добрим, товариським хлопцем, завжди допомагав батькам. Змалку цікавився технікою, любив ходити з батьком у гори.
Навчався у Калуській ЗОШ №5. У 1993 році закінчив Войнилівське середнє професійно-технічне училище №34, здобувши професію тракториста-машиніста. Того ж року був призваний на строкову службу до Збройних Сил України.
Після повернення з армії у 1995 році працював на підприємстві “Карпатнафтомаш”, однак згодом потрапив під скорочення. Працював на різних роботах, а потім разом із братами поїхав на заробітки до Одеси, де працював на будівництві, а згодом влаштувався водієм. У цьому місті залишився надовго.
У 2007 році закінчив навчально-виробничий центр — Академію ювелірного мистецтва, де здобув професію ювеліра-закріпника. Працював у ювелірній майстерні й дуже любив свою роботу. Згодом виїхав до Польщі у пошуках кращого заробітку, але в 2017 році важка хвороба мами змусила його повернутися до Калуша. Тут він влаштувався водієм автонавантажувача в ТзОВ “Термінал-Вуд”.
Разом із дружиною Вірою створив сім’ю, виховував її сина Максима, з яким швидко знайшов спільну мову. Згодом у щасливій родині народилася донька Анна. Ігор працював по шість днів на тиждень, але кожної неділі балував рідних смачними сніданками — любов до кухні перейняв від мами. Обожнював проводити час із сім’єю: гуляти в лісі, ходити в парк, дивитися фільми, смажити шашлик. Був люблячим батьком, турботливим чоловіком, скромною, доброю і порядною людиною.
У травні 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 1-му гірсько-штурмовому взводі 1-ї роти 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону як бойовий медик. Нову для себе професію опанував дуже швидко, адже з відповідальністю ставився до будь-якої справи. Неодноразово рятував життя побратимів, витягуючи поранених з-під обстрілів.
Ігор був відважним, безстрашним і світлим чоловіком. Завжди — з усмішкою і добрим словом. Його поважали, слухали, довіряли. Побратими згадують: “Ігор увесь час учився, горів роботою. Дуже багато зробив — багатьох хлопців урятував. Він був справжнім профі. Завжди підтримував, допомагав. Хотів більше зробити, більше допомогти. Такого бойового медика ще пошукати”.
12 липня 2022 року отримав контузію, але після місяця реабілітації повернувся на передову.
2 жовтня 2022 року Ігор загинув під час стрілецького бою у районі селища Спірне Донецької області. Йому було 47 років.
Останній спочинок Герой знайшов 8 жовтня — на Алеї Слави Калуського міського кладовища.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України Ігоря Піха нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
