Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Романа Пушкаря, з позивним “Кок”, молодшого сержанта, командира відділення 501-ої окремої бригади морської піхоти.
Роман Пушкар народився 6 липня 1980 року в селі Нижній Струтинь Рожнятівської громади, що на Калущині. Був найстаршим сином у родині. Зростав активним, доброзичливим і життєрадісним хлопцем — завжди піклувався про молодших сестер Галину та Оксану, допомагав і оберігав їх.
Навчався у Нижньострутинській школі, після завершення 11 класу вступив до Брошнівського ліцею, де здобув фах зварювальника. Захоплювався футболом, брав участь у різноманітних турнірах, любив техніку, особливо — ретроавтомобілі. Іще з дитинства мріяв отримати водійські права, а також — стати військовим, проте за станом здоров’я цього не вдалося зробити одразу.
У 2000 році одружився зі Світланою — дівчиною із сусіднього села. У подружжя народилося двоє дітей: син Мар’ян і донька Ілона. Щоб забезпечити родину, Роман їздив на заробітки за кордон. Родина зводила власний будинок. Та шлюб не склався, і згодом Роман одружився вдруге — переїхав у село Новоселиця Вигодської громади. У шлюбі з Марією народився син Владислав.
Спокійне життя чоловіка змінила війна. Наприкінці березня 2022 року Роман отримав повістку й без вагань вирушив боронити Батьківщину. Проходив навчання на Яворівському полігоні на Львівщині та згодом — на Рівненщині. Один з побратимів згадує, що вони одразу знайшли спільну мову, бо з Романом було легко говорити на будь-які теми. Вони разом потрапили до 501-ї окремої бригади морської піхоти: в одну роту, але в різні взводи. Роман ніс службу добросовісно і відразу став лідером серед побратимів.
Він брав участь у бойових діях на Бахмутському, Запорізькому та Миколаївському напрямках — завжди був у найгарячіших точках. Справжній воїн і надійний товариш: добрий, сміливий, відважний, готовий прикрити спину. Двічі отримував поранення. Позивний “Кок” отримав через те, що у вільний час любив готувати для хлопців різні смаколики. Усе говорив, що побратими — це друга сім’я. За хорошу службу та вірність військовій присязі його призначили командиром відділення.
Командир Олександр розповідає, що Роман став командиром відділення, коли він помітив, наскільки відповідально той ставиться до своїх обов’язків. Рома усе робив і виконував вчасно. Коли потрібно було проводити навчання, він збирав військовослужбовців і проводив їм заняття. Всі його слухали і знали, що Роман має бойовий досвід, багато бачив і навчився. За це він отримав звання молодшого сержанта.
Роман загинув 5 липня 2023 року, за день до свого 43-річчя, поблизу села Новодарівка Пологівського району Запорізької області. Він був у групі зачистки і разом із побратимами звільняв українські території.
Своє останнє спочинок воїн знайшов 13 липня на кладовищі в селі Новоселиця. Рідні досі не можуть змиритися з тяжкою втратою, але добрий і світлий спомин про Романа Пушкаря назавжди залишиться в їхніх серцях.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
