“Кров без любові викупить не може”: у Хотіні молодь представила виставу на основі поеми Лесі Українки

Творчий колектив “Єдність” представив у Хотіні театральну виставу “Кров без любові викупить не може”, що була створена на основі драматичної поеми Лесі Українки “Одержима”. Прем’єра зібрала чи не усю залу Народного Дому імені Г. Рожанського, враховуючи, що вистава мала благодійну мету – збір коштів на ЗСУ.

Розповідає Інформатор.

Вистава була поставлена на основі поеми Лесі Українки “Одержима”. Прем’єра зібрала чималу кількість жителів Хотіня. Хоч зала не була все ж повністю заповненою, але гра акторів відгукнулася в серцях присутніх. Вони стоячи аплодували творчому колективу за таку глибоку і неймовірну виставу.

Миттєвості вистави у нашому відеорепортажі: 

Парох церкви св. Миколая (УГКЦ) о. Андрій Ляхович звертаючись до присутніх, пожартував, що в церкві не так буває тихо, як це було на виставі. На його думку, це означає, що слово знайшло відгук у людей:

“Оцінювати можемо по увазі. Найбільше пробрало те, що говорилися слова на сцені акторами. Тиша – вона вражала. Коли люди уважні, отже слова заходять всередину.  Думаю, що кожне слово, яке зайшло туди, воно звідти ще довго не вийде. Оскільки моральні речі, які сьогодні почули, вони є досить формуючими”

Режисером-постановником виступив Дмитро Равх — учасник трьох революцій та воїн АТО. У розмові із журналістами Інформатора він розповів, що підготовка вистави з перервами тривала 1,5 року:

“Ми багато часу витрачали на спілкування, щоб осмислити усе. Роль Юди на сцені ми до останнього робили. Поки не відчуєш негатив ролі Юди, то нам нічого немає робити. Півтора року у нас пішло. Звісно були перерви – десь 2-3 місяці, бо були складнощі із пошуком актора на роль Юди. Звісно я б хотів її зіграти, але не маю вже здоров’я. Але дякую Василю Грушевському, що відгукнувся на неї. Коли я побачив його в роботі, я сказав: “Боже, дякую!”

Ветеран вважає, що в умовах війни такі вистави є вкрай важливи, адже допомагають залишатися людяними, зберігати любов і не уподібнювати до ворога та варвара.

Поважним актором у колективі є Федір Лабик, якому на момент прем’єри вистави виповнилося повних 88 років. Чоловік розповів, що хвилювався аби не забути слова:

“Головне аби я слова вивчив. Я переживав аби вклинитися у той момент, коли партнер на сцені говорить, аби ні швидше, ні пізніше.”

Федір Лабик зізнався, що саме тут в Хотіні у далекому 1955 році відбувся його дебют на сцені:

“Це було в Хотіні у 1955 році після 10 класу. Керівником там була молода дівчина Ми з нею, як то кажуть, любов крутили. Але так і не одружилися. Ми у парі з нею танцювали молдаваняску (танець – авт.) у сценах по мотивах Тараса Шевченка. Не так воно сталося. В армії служив на Уралі. Там теж у театрі військовому грав. Читав там Гоголя. Правда російською, бо то на Уралі було. У мене десь є такі здібності. Можливо б у мене був тембр голосу баритон солідний або бас то може я б став артистом”

Наприкінці вистави присутні робили донат на ЗСУ у імпровізовану скриньку.

Ярослав Куцій

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08