Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Івана Федорчака — солдата 24-ої окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Позивний “Чак”.
Іван Федорчак народився 7 липня 1994 року в селі Ясень на Івано-Франківщині. Навчався у Ясенській школі, де здобув середню освіту. З дитинства був допитливим, енергійним хлопчиком, якого захоплювало все навколо — від науки до неба.
Вчителька Люба Миронівна згадує, що Іванко був світлою і доброю дитиною, завжди з посмішкою на обличчі, мав загострене відчуття справедливості, зовсім не конфліктний, займав мирну позицію, був здібним до навчання, займався спортом і не мав шкідливих звичок. Вона додає, що вони сиділи з ним за однією партою з другого по 11-й клас, а Іван був дуже позитивним, володів логічним мисленням і мав схильність до вивчення математики, був філософом з юних літ.
Друг дитинства Олег ділиться спогадами, що у 2011 році Іван вступив до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, де навчався за спеціальністю автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології. Після здобуття ступеня бакалавра поїхав працювати за кордон. Іван завжди мріяв літати, марив небом, уявляв себе за штурвалом. Хто б міг подумати, що цю мрію він частково втілить у бою, ставши оператором безпілотників.
На початку повномасштабного вторгнення Іван перебував у Польщі, однак невдовзі повернувся, бо дуже хвилювався за маму і бабусю, якій тоді було 91 рік. У липні 2024 року він добровільно став до лав Збройних сил України. Пройшов підготовку у Великій Британії, служив зовнішнім пілотом безпілотних літальних апаратів у першому стрілецькому батальйоні. Воював на сході України в районі Часового Яру Бахмутського району.
Сестра Наталя згадує, що вони переписувалися майже щодня, адже дзвінки на передовій були небажаними. Кожне повідомлення Іван завершував словами: “Все буде Україна”. Під час останньої розмови він був дуже втомлений — зламалася машина, і їм довелося залишатися на позиціях без зв’язку та харчових пайків. Але навіть тоді він думав про близьких, а не про себе. Родина чекала його з перемогою, проте Іван повернувся додому на щиті.
31 січня 2025 року під час виконання бойового завдання Іван зазнав важкого поранення. Попри зусилля лікарів Національного військово-медичного клінічного центру в Києві, його не вдалося врятувати.
Командир з позивним Нікітич згадує, що Чак був життєрадісним, дисциплінованим і надійним побратимом. У той день він був на бойовій позиції і пройшов усі етапи евакуації. Медики боролися за його життя до останнього. Світла пам’ять і вічна слава герою.
Івана Федорчака нагороджено орденом Христа Героя посмертно. Похований він у рідному селі Ясень.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
