В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Володимира Стасіва

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Володимира Стасіва — механіка-водія легендарної 42-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України.

Володимир Стасів народився 21 липня 1985 року у селі Лужки Долинського району на Івано-Франківщині. Він був старшим сином у сім’ї, мав брата Івана, якого любив і про якого піклувався ще з дитинства. Володимир завжди був опорою для своїх батьків, Володимира та Оксани, підтримуючи їх у всьому. До сьомого класу навчався у школі села Слобода-Болехівська, а згодом – у гімназії-інтернаті. Однокласниця Віта згадує, що пам’ятає його як впевнену, відважну і добродушну людину, дуже відкриту та самостійну. У Володимира був суворий погляд, але добре серце, він був людяним і чесним.

У 2005 році Володимир вступив до Івано-Франківського інституту менеджменту Тернопільського національного економічного університету за спеціальністю “Фінанси та кредити”. Після закінчення навчання він не працював за фахом, а виїхав на заробітки за кордон.

Володимир дуже любив гори та захоплювався спостереженням за дикими тваринами. Його любили всі – від малого до великого, адже він ніколи не відмовляв у допомозі. Також йому подобалися столярські роботи, в яких він мав неабиякий хист, часто майструючи щось власноруч.

10 березня 2023 року Володимира мобілізували до лав Збройних сил України. Протягом двох місяців він проходив навчання у Латвії, а потім у місті Яворів на Львівщині. Після цього його направили на Харківщину, на Лиманський напрямок, а згодом після короткої відпустки – в Авдіївку на Донеччині.

Однокласник Іван розповів, що Володимир був неординарною людиною, в якій жив воїн із честю та гідністю, який став на захист своєї Батьківщини і рідних.

19 вересня 2023 року Володимир узаконив стосунки з коханою жінкою Анною. Він прийняв і полюбив дітей дружини від першого шлюбу як своїх рідних. Чоловік мріяв про щасливе майбутнє зі своєю сім’єю, вони були закоханою парою, але прожити разом їм не судилося довго.

2 листопада 2023 року життя Володимира обірвала ворожа міна в місті Авдіївка Донецької області. Героя поховали у рідному селі Лужки Долинського району на Івано-Франківщині.

Побратим Олег згадує Володимира як доброго товариша, який ніколи не відмовляв у допомозі, підтримував усіх у важкі хвилини і не залишав нікого в біді. Володимир любив готувати та майструвати. Побратими пишаються, що мали такого друга, і глибоко сумують за ним.

Дружина Анна поділилася своїми почуттями: вона має лише світлі спогади про чоловіка, хоч вони й провели разом мало часу. Володимир був люблячим чоловіком і дуже сильно любив її дітей, хоч вони й не були йому рідними. Для неї він був найдорожчим у світі. Та ворог мав інші плани і забрав життя її коханого. Неможливо висловити весь біль і сльози втрати – радість навіки покинула їхній дім. У скорботі залишилися всі рідні та вся Україна.

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08