В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Олега Івахнюка

Олег Івахнюк народився 28 липня 1985 року у Калуші. Навчався у Калуській ЗОШ І-ІІІ ст. №3. Полюбляв спорт: футбол, волейбол, теніс, хокей. Обрав професію футболіста, а його кар’єра почалася ще у школі. Він вступив до Львівського училища фізичної культури. Згодом тренери ФК “Карпати” забрали хлопця до себе. 

Грав за ФК “Спартак-2” (Калуш) та “Чорноморець” (Одеса). Саме в Одесі познайомився із майбутньою дружиною Світланою. У 2004 році у подружжя народилася донечка. 

Був патріотом України. Коли у 2013 році почалася Революція Гідності, Олег відправився до столиці, де вступив до 3 сотні Самооборони Майдану. Саме тут отримав свій позивний — “Дніпро”. 20 січня 2014 року у сутичках на вул. Грушевського, під час атаки “Беркуту” від світлошумової гранати Олег втратив свідомість. Його віднесли до готелю “Дніпро”, де він й прийшов до тями. 

У лютому 2014 року теж був у Києві разом із побратимами. Тоді міг загинути вперше. 20 лютого 2014 року на вул. Інститутській куля влучила майже в серце, але його врятував бронежилет. 

Із початком російсько-української війни у 2014 році він поповнив лави добровольчого батальйому спецпризначення “Донбас” Нацгвардії України. Служив стрільцем-санітаром. 18 липня 2014 року при виконанні бойового завдання із визволення м. Попасна Луганської області він потрапив у засідку терористів та отримав важке поранення – у стегно влучили три кулі. 

Відтоді почалося справжнє пекло. 11 операцій, недбалість медиків, а відтак параліч. Лікувався у десятках медзакладів України та світу. Загалом Олег Івахнюк переніс 40 операцій. Чоловік за життя пройшов чистилище, але не втратив надії у серці та усмішку на вустах. 

Коли почалася повномасштабна війна, Олег почав волонтерити. Заснував благодійний фонд “Там де ти”. 

У грудні 2023 року Олег брав участь у обласному турнірі “Ігри нескорених”. Тоді ж його нагородили медаллю “За заслуги перед Прикарпаттям”. За життя був нагороджений низкою нагород: орденом Гідності, медаллю “За військову службу Україні”, “За патріотизм до України”, “За гідність та патріотизм”, “Лицар бойового чину”. 

Втім, хвороба загострила із новою силою. Олег потрапив до реанімації Калуської ЦРЛ. Цього разу його організм не витримав. Його серце назавжди зупинилося 11 липня 2024 року. Поховали Героя 12 липня 2024 року на Алеї слави Калуського міського кладовища.

8 травня 2025 року на фасаді Калуського ліцею №3 йому відкрили меморіальну дошку. Отримав звання “Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади”.