Сім’я Сергія Ворони понад три роки тому залишила Запоріжжя та переїхала на Івано-Франківщину. У селі Дем’янів вони купили стару хату, облаштували її й завели страусів, поні, козенят, котів та кролика. Не маючи досвіду у фермерстві, подружжя щодня вчиться нового, створюючи подвір’я гармонії між людьми, тваринами та природою. Це історія про пошук дому і несподівану любов, яка змінила все.
Ділиться Інформатор, посилаючись на сайт Суспільне Івано-Франківськ.
Сергій Ворона розповів Суспільному про те, як війна змусила його залишити звичне життя, шукати новий дім і несподівано полюбити село.
“Ми ніколи не палили грубку, не рубали дрова й не садили город” — зізнається чоловік.
До початку повномасштабного вторгнення він працював у сфері логістики та жив у Запоріжжі. Разом із дружиною Сергій активно волонтерив, допомагаючи українським військовим. У березні 2022 року подружжя ухвалило непросте рішення — залишити рідний дім та переїхати на Івано-Франківщину.
Першим прихистком стало село Слобідка Більшівцівська, що неподалік від Бурштина. Переїзд був нелегким випробуванням — усе довелося починати “з нуля”: облаштовувати житло, шукати роботу, налагоджувати побут і знайомитися з місцевими жителями.
У сільських умовах сім’ї потрібно було опановувати зовсім нові для них навички.
“Було складно. З дітьми, тим паче в селі, коли ми ніколи не палили грубку, не рубали дрова, не садили город. Щось виходило, щось ні“, — згадує Сергій Ворона.
Будинок, де вони зупинилися, місцеві мешканці надали тимчасово. Однак Сергій вирішив зробити крок далі — завести власне господарство.
“Я у людей запитав, чи є сараї, якими можна користуватися. Чи можна в них завести якусь худобу. Мені відповіли схвально. Тоді я поїхав на ринок, купив курочок, качок, щоб у нас було якесь м’ясо“, — розповідає чоловік.
Спочатку, через відсутність досвіду, вони з дружиною допомагали сусідам садити город: дивилися, як це робиться, слухали поради і вчилися на практиці. Лише після цього подружжя зважилося обробити власну ділянку і засадити її городиною.
Родина Ворон у восени 2023 року придбала власний будинок у селі Дем’янів. Спочатку в будинку не було водопостачання, каналізації та електрики, тому довелося облаштовувати все з нуля — від санвузла до підключення світла. Сергій розповідає, що це було складно, але вони поступово облаштовували свій дім. Він називає його скоріше маленькою дачею, де вже пробили свердловину, зробили каналізацію і підключили електрику.
Коли будинок став придатним для життя, сім’я взялася за впорядкування занедбаного подвір’я. За перший рік життя в селі Сергій зізнається, що втратив 26 кілограмів через фізичні навантаження.
З часом у нього з’явилося бажання не лише прибирати довкола, а й наповнювати простір чимось незвичним — так виникла ідея завести страусів.
“Моя дружина вперше у свої 40 років побачила корову”, — додає Сергій.
Сергій Ворона зізнається, що ніколи не уявляв, що житиме в селі, займатиметься городом і триматиме тварин. Він додає, що його рідні досі здивовані, адже у їхньому господарстві є не лише страуси, а й кінь. Цікаво, що дружина Сергія вперше у свої 40 років побачила корову саме після переїзду.
Ідея завести страусів у подружжя визрівала давно. Під час подорожей Україною та за кордон вони звертали увагу на незвичні господарства. Зараз у їхньому дворі живуть два дорослі страуси та четверо страусенят, які щодня потребують догляду — їх годують овочами, зерновими та свіжою травою, яку Сергій подрібнює на січкарні. Птахи вже мають свої звички, зокрема вони люблять танцювати, особливо вранці.
“У перші дні, коли вони почали танцювати, виходило так, що більше я їх відкривав, годував, і казав дружині: „Вони танцюють, вони танцюють.“ Вона не бачила. Коли дружина йшла їх відкривати — у неї не танцювали. Коли я — танцювали. Згодом і вона побачила. Це дуже цікаво. Малята теж танцюють, хоч і маленькі, але вже мають такі елементи”, — розповідає Сергій Ворона.
Окрім страусів, у родини є ще кілька улюбленців. Серед них — шотландський поні на ім’я Ніка, яка є улюбленицею Сергія. Вони разом гуляють пасовищем, і саме з нею чоловік знаходить спокій і тепло.
Ніка дуже полюбляє моркву і яблука, однак ветеринар радить не давати їй надто багато яблук — максимум два-три чотири плоди. Сергій захоплено розповідає, як любить спостерігати за тим, як поні ходить і бігає, а також слухати, як вона хрумкає траву. Він обіймає її, гладить і ніби потрапляє в інший світ.
Поні має свої особливості: вона обов’язково має бути на випасі і пити лише свіжу воду. Сергій зауважує, що воду для неї доводиться часто міняти, бо якщо спочатку п’є козеня, Ніка вже не хоче пити цю ж воду.
Крім того, у родині живуть ще троє котів та кролиця на ім’я Нюша, для якої Сергій вже шукає пару. Усі тварини для них не просто домашні улюбленці, а справжні члени сім’ї.
Козеня Козя було взято ще зовсім маленьким, його вигодовували з пляшечки. Сергій з посмішкою додає, що незабаром у них з’явиться ще одне маленьке козеня, яке теж доведеться годувати з пляшечки.
З появою тварин родина вирішила відчинити своє подвір’я для всіх охочих. Люди часто приїжджають із дітьми, щоб відпочити, поспілкуватися з тваринами, провести час на природі і хоч трохи відволіктися від міської метушні. Це благодійна ініціатива, але ті, хто хоче, можуть залишити свій внесок на догляд за тваринами.
“Хотілось би подарувати частину тепла людям. Зараз дуже важкі часи. Я вважаю: всім зараз більше треба бути на природі — спілкуватися з тваринами, прогулюватися, бути просто добрішими“, — каже Сергій Ворона.
Сергій також запрошує на відпочинок родини військових, ветеранів та дітей загиблих і зниклих безвісти захисників. Він підкреслює, що в такі важкі часи людям особливо потрібні спокій і контакт із тваринами.
“Сім’ї військових і військовослужбовці, які проходять реабілітацію, вже відвідували нас. Запрошуємо усіх. Вхід вільний, без жодної оплати, люди приходять, спілкуються, граються“, — розповідає Сергій.
Подружжя має плани розвивати господарство далі. Вони хочуть збільшити кількість тварин і створити справжній контактний зоопростір. Наразі це їхнє хобі, яке дарує радість і можливість ділитися теплом із кожним, хто приходить до них.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
