В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Миколу Бардигулу

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Миколу Бардигулу — стрільця-санітара 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї гірсько-штурмової бригади.

Микола Бардигула народився 18 грудня 1981 року в місті Долина Івано-Франківської області. У Миколи був старший брат Михайло, молодші сестри Тетяна, Оксана і брат Андрій. Розпочав навчання у 1988 році в Долинській загальноосвітній школі №7. Був старанним учнем, дуже любив читати книги та захоплювався боксом. Класний керівник казав, що був усміхненим та привітним для вчителів та однокласників. Він не завжди залишався чесним, порядним, відповідальним та товариським.

З великою любов’ю згадує про свого брата його сестра Тетяна. Коля проявляв неабияку турботливість, дбайливість і відповідальність по відношенню до рідних, близьких та друзів. Оскільки родина була багатодітною, мамі було важко, і Коля, бачачи це та намагаючись хоч якось їй зарадити, уже у юному віці пробував заробляти перші власні кошти самостійно — не для себе, а для сім’ї. Для нього родина завжди була надважливою.

У 1999 році він вступив до професійно-технічного училища №72 смт Підбуж Львівської області за спеціальністю столяр, будівельний тесляр, паркетник. Через два роки після завершення навчання пішов на строкову службу на посаду стрільця у внутрішніх військах України. Службу проходив у Криму, в місті Судак. Після армії повернувся на роботу на будівництві. Завдяки своїй комунікабельності та неабиякому почуттю гумору Микола мав дуже багато друзів, які вважали його душею компанії.

Він знав неймовірну кількість анекдотів, які розповідав з величезним артистизмом. Саме цією рисою характеру чоловік заполонив серце своєї майбутньої дружини Наталі. Молоді люди познайомилися у колі друзів, закохалися і невдовзі одружилися. Жінка згадує з ніжністю та теплом роки спільного життя. У 2007 році у подружжя народився син Денис, а в 2011-му — донечка Анжела. Микола був турботливим і люблячим татом.

У 2008 році працював столярем у Прикарпатському управлінні бурових робіт. Невдовзі почав їздити на заробітки за кордон. Коли почалося повномасштабне вторгнення ворога на рідну батьківщину, Микола якраз перебував за межами України. Він повернувся додому другого травня, адже по-іншому вчинити не міг. Отримавши повістку, одразу пішов до військкомату. 5 липня 2022 року був мобілізований до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс” в місті Коломия на навчання, яке тривало два тижні.

22 липня 2022 року зранку хлопці виїхали до Донецької області, Бахмутського району, де перебували на передових позиціях. Микола був стрільцем-санітаром 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону, другого гірсько-штурмового взводу, другої гірсько-штурмової роти.

“Люблю вас, сумую і оберігаю ваш сон, ваш солдат” — писав Коля коханій дружині, коли мав змогу. Зранку 11 серпня 2022 року Наталя отримала останні повідомлення від Миколи.

12 серпня жінці повідомили з військкомату, що її чоловік загинув ввечері 11 серпня від множинних вогнепальних поранень, перебуваючи на позиції в селі Білогорівка Донецької області, Бахмутського району. Поховали героя 17 серпня 2022 року в місті Долина на Алеї Слави.

Боєць був нагороджений посмертно медаллю “За заслуги перед Прикарпаттям”, а також орденом “За мужність” III ступеня указом президента України від 17 квітня 2023 року.

“Герой мужній, сильний, витривалий” — говорить дружина про свого коханого. Саме таким Миколу Бардигулу завжди пам’ятатимуть його найрідніші люди.

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08