В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Богдана Федоріва

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Богдана Федоріва, солдата, водія-електрика електротехнічного відділення інженерного взводу батальйону матеріального забезпечення військової частини А0536.

Богдан Федорів народився 27 квітня 1980 року в селі Копанки Калуського району, що на Івано-Франківщині. Ріс товариським і добрим хлопчиком, щирим і відкритим, мав багато друзів. Навчався у місцевій школі. Віта закінчив курси механізаторів та слюсарів у Войнилівському професійно-технічному училищі №34. Працював у селянській спілці, а після її занепаду — на будівництві. У 2007 році одружився з дівчиною з рідного села Іриною. У шлюбі народився син Віталій, проте сімейне життя не склалося, і пара розлучилася. Згодом Богдан зустрів свою цивільну дружину Марію, і на світ з’явилася донечка Ярослава.

У 2020 році він влаштувався слюсарем в автотранспортне підприємство, де зарекомендував себе надзвичайно відповідальним, наполегливим та працьовитим працівником. Завжди знав, що і як робити, був людиною слова і діла. Позаробочий час Богдан щиро вірив у Бога, часто відвідував храм. Він був хорошим та надійним другом, доброю, позитивною і життєрадісною людиною, готовий кожному простягнути руку допомоги. Радів чужим успіхам, любив походи в ліс чи гори збирати гриби. Мав чимало домашніх улюбленців — собачок і котиків, якими опікувався.

Незважаючи на труднощі зі здоров’ям, зокрема поганий зір, із червня 2024 року мужній воїн став на захист рідної батьківщини. Впродовж місяця проходив навчання на Рівненському полігоні, а вже в липні його відправили на Донеччину. Богдан гідно та самовіддано служив водієм-електриком електротехнічного відділення інженерного взводу батальйону матеріального забезпечення військової частини А0536.

Він подолав чимало труднощів разом із побратимами, побачив весь жах війни, але залишався відданим і надійним товаришем, вірним сином своєї країни. До останнього подиху загинув 12 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області, отримавши численні поранення, коли прикривав собою побратимів.

Рідні захисника сподівалися, що він скоро повернеться додому. Свій останній спочинок Герой знайшов 17 серпня на кладовищі в рідному селі Копанки. Йому навіки 44.

Посмертно Богдану Федоріву присвоєно звання “Почесний громадянин Калуської територіальної громади”. Для усіх нас загиблий захисник є прикладом справжнього патріота, хоробрості та відваги. Він чесно і до кінця виконав свій обов’язок воїна і громадянина, віддавши безцінне життя за вільне майбутнє у незалежній Україні.

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08