В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Романа Петріва

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Романа Петріва — командира відділення мотопіхотного батальйону 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».

Роман Петрів народився 3 серпня 1978 року у місті Калуш. Навчався у середній школі №7. Був строгим, наполегливим та справедливим. Мав рідного брата.

Після закінчення школи вступив до ПТУ №6, здобув професію автослюсара. У 1996 році його призвали на строкову службу до лав Збройних сил України. Служив у Старокостянтинові, що на Хмельниччині. Був командиром танка. Після демобілізації працював слюсарем з вентиляції. Пізніше став бригадиром. 

Працював за кордоном. Мав багато друзів та приятелів, які згадують його як людину, завжди готову прийти на допомогу. Всю свою любов віддавав племінницям. 

Коли почалось повномасштабне вторгнення, Роман Петрів без роздумів вступив до лав Збройних сил України. Служив командиром відділення мотопіхотного батальйону військової частини А-4267. Своє 44-річчя чоловік зустрів на “нульовій”.

Загинув Роман 14 серпня під час стрілецького бою поблизу села Берестове Бахмутського району, отримавши поранення не сумісне з життям. Свій останній спочинок Герой знайшов 18 серпня на Алеї слави міського кладовища. 

Нагороджений медалями “За оборону рідної держави” та “За заслуги перед Прикарпаттям”.

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!