Білий хліб, мармулядова фабрика і вулиця з одним будинком у Калуші: як пройшла екскурсія “Історія однієї вулиці”

У центрі Калуша відбулася театралізована екскурсія «Історія однієї вулиці». Відомий краєзнавець і художник Ігор Бойкович провів гостей та мешканців прилеглими до Площі Героїв вулицями, розповідаючи історії з дитинства, маловідомі факти про місто та його колоритних мешканців.

Розповідає Інформатор.

24 серпня у Калуші на День Незалежності відбулася подорож у часі – екскурсія “Історія однієї вулиці”, організована Музейно-виставковим центром міста. Провідником став Ігор Бойкович – художник і краєзнавець, який поділився особистими спогадами та цікавими фактами про життя Калуша у 60–70-х роках.

Маршрут проліг центральною частиною міста: вулицями Підвальною, Грушевського та Нечая. Саме тут, за словами Ігоря Бойковича, зароджувався сучасний Калуш.

“Оскільки весь рух творився саме в центрі, а не на околицях, то якраз тут було найцікавіше. Основне населення росло у центрі. Для тих, хто приїжджав, будували трохи далі”, – розповів краєзнавець.

Під час прогулянки екскурсанти дізналися про мармулядову фабрику, яка колись працювала у самому серці Калуша, та побачили вулиці, що майже не змінили свого вигляду з середини минулого століття. Однією з найбільш яскравих історій стала згадка про «білий хліб». У 1964 році маленький Ігор Бойкович прийшов у магазин на Площі Героїв за темним хлібом і став свідком того, як люди буквально штовхалися біля входу. Причиною стала поява рідкісного на той час білого хліба саме у цій єдиній крамниці в Калуші.

“Це дуже врізалось в пам’ять. Коли ти вперше бачиш білий хліб в необмеженій кількості” – ділиться Ігор Бойкович.

Не менш вражаючим відкриттям для учасників екскурсії стала розповідь про унікальну вулицю, яка складається лише з одного будинку. Раніше вона мала назву Артема, 1, згодом – Нечая, 1, і цей курйозний факт став ще однією родзинкою історії Калуша.

У розмові Інформатора з Ігорем Бойковичем, окрему увагу краєзнавець приділив історичним назвам мікрорайонів. Він нагадав, що сучасний «Посьолок» колись мав назву Макієве село.

“Макієве село треба розкручувати, тому що воно було і його не можна забувати, так само як колишня вулиця Пушкіна раніше була Погиблицею”, – розповідає Ігор Бойкович.

Тематичними костюмами актори Народного аматорського театру “Любарт” допомагали створити атмосферу Калуша кілька десятиліть тому.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08