Смертоносність війни та міць військових: рецензія на фільм “2000 метрів до Андріївки”

В Україні у прокат вийшов документальний фільм Мстислава Чернова про контрнаступ українських військ на Донеччині у вересні 2023 році “2000 метрів до Андріївки”. Важка реальність війни й пошук побратимства і єдності на війні. 

Розповідає Інформатор.

Звільнення Андріївки поблизу Бахмута восени 2023 року здійснювалося силами 3 окремої штурмової бригади. Військові повинні були пройти 2000 метрів укріпленого лісу, який відділяв їх безпосередньо від села.

Враження від фільму

Режисер фільму Мстислав Чернов, показуючи кадри лісу, сказав, що ця історія — про людей, які вижили, а також назавжди залишилися в ньому.

Початкові кадри показують наслідки боїв – поле із голими деревами, похмуре небо та блискавки, місиво, кулі, снаряди, відстрілювання від окупантів. На мить глядач може відчути, що це кадри із ігор “Battlefield” чи кадри із фінальної битви фільму “Мортал Комбат” 1995 року. Втім, це не гра і не вигадка, а реальність України вже 11 років…

Режисер із перших секунд затискає глядача у крісло і таке відчуття не відпускає до кінця стрічки.

Разом із фотографом “Associated Press” Олексієм Бабенком вони відправилися безпосередно в окопи на передову. Вони прагнули бути поруч та зафіксувати момент встановлення українського прапора в Андріївці. Досить важким і сильним моментом фільму було те, що бійці мали пройти на передову і передати прапор України та записку військовому на позивний “Федя”. Він прийшов сюди воювати, а не служити. Але водночас говорить, що він не хотів бути солдатом. Це глибоке розуміння того, що ніхто з українців не народжений для війни, але коли у твої двері стукає ворог, то українці будуть захищати своє.

Стрічка, окрім операції щодо зачищення від російських окупантів Андріївки, показує особисті історії бійців, де вони розповідають, ким були і що робили до війни; показує відвагу, а також страх, який властивий кожній людині, побратимство, гідність і честь.

Через історію одного з героїв, протягом фільму відчуваються слова, що Україна відбудує всі села і вони заживуть краще. Запам’ятовуються також історії бійців із позивними “Фрік”, “Морті”, “Гагарін” та “Шева”, які загинули у боротьбі за Україну.

Більшу частину фільму фактично було знято самими військовими, адже використовувалися нашоломні камери. Це дає відчуття заглиблення та перебування в епіцентрі подій. Цей фільм про воїнів, складність прийняття рішень, боротьбу за кожен клаптик рідної землі.

Важливо, що журналісти весь час розмовляють із військовими та розпитують про сім’ю, життя після війни і їх бажання.

Завершується стрічка кадрами бійців полку “Азов”, які вшановують пам’ять усіх полеглих побратимів під час звільнення Андріївки. Це — дуже сильний та емоційний момент, який у властивій формі використав Мстислав Чернов для підсилення моменту та щоб дати розуміння: у центрі цієї війни — людина, а ціною життів військових здобувається незалежність України.

Після промови позивного кожного полеглого гучно звучало: “Присутній”, у якому відчувався біль від втрати побратима. Фільм завершується словами, що Андріївка знову окупована росіянами, а на січень 2025 року окупанти контролювали 110 тис кв. метрів території України.

Важливість кінострічки

Цей фільм — засіб збереження історії, пам’яті й правди про війну, від яких не можна відвертатися. Це дуже важливий фільм для нашої кіноіндустрії, культури. Він обов’язково повинен бути показаний міжнародній спільноті, бо це важливо з огляду фіксування воєнних злочинів росії. З зали важко було вийти без емоцій, але насправді хотілося помовчати.

Це один із небагатьох фільмів, що показує реалістично хід боїв очима самих військовослужбовців. Стрічка про людей: їхні емоції, втомленість, страх, гумор. Так Україна переосмислює, ким є її захисники, поза пафосом чи пропагандою. Документальна стрічка про національну ідентичність України, про її відмінність від окупантів. Це показується в одному із епізодів фільму, коли українські бійці у зруйнованому підвалі знаходять кота, якого забирають із собою. Це показується поряд із повністю зруйнованим селищем, будинками руками російських окупантів.

Для світу показується жорстка, незгладжена реальність війни, подана через камери та операторське бачення Чернова — усе знято без пропаганди і фільтрації, щоб кожен розумів реальність того, що відбувається на полі бою та поза ним.

Будь-які голлівудські фільми про війну й поряд не стоять із реалістичністю драми Мстислава Чернова “2000 метрів до Андріївки”. І так, ця стрічка кардинально відрізняється від попередньої роботи Чернова, яка отримала Оскар (перший в історії України) — “20 днів у Маріуполі”. Але, ці стрічки показують авторський стиль у подачі матеріалу — реальність у поєднанні із фактами, емоційність та психологія в поєднанні із правдою. Трагізм та драма у поєднанні із надією.

“2000 метрів до Андріївки” є і повинен стати важливим інструментом для боротьби із дезінформацією.

Ярослав Куцій

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08