“Горіховий сад пам’яті”: як Іван Василишин з Князівського зберіг історію свого села у дереві та слові

У селі Князівське Дубівської громади зростає незвичайний горіховий сад, бо за кожним деревом тут описані долі сільських родин.

Пише Інформатор.

Незвичайний сад пам’яті виростив місцевий житель села Князівське Іван Василишин, який не просто посадив дерева — він дав кожному горіхові ім’я, а точніше — прізвисько сільської родини.

“В мене виникла у 2000 році така ідея – зберегти усну історію села в живому саду, а згодом – і в книзі. Видання з символічною назвою “Горіховий сад” стало справжнім літописом Князівського: у ньому я зібрав оповіді старожилів, історії життя, спогади та теплі портрети людей, які творили обличчя громади”, – розповідає пан Іван.

Чоловік каже, що ідея прийшла до нього на місцевому кладовищі, де він стояв серед могил і не міг зрозуміти, хто і де  похований.

“Навіть прізвища не допомагали мені пригадати ту чи іншу людину, бо у селах людей знають не за паспортними даними, а за прізвиськами. Саме вони несуть суть родин”, – розповідає князівчанин.

Тоді й виникла ідея у Івана Василишина на своїй земельній ділянці біля будинку посадити горіховий сад, а кожному дереву дати назву – прізвисько однієї з родин. Заради цього Іван Василишин обійшов хати, розмовляв із людьми, слухав старожилів, записував і зберігав. Ці спогади лягли в основу його книги.

На запитання, чому саме висадив горіховий сад, а не яблука чи груші, чоловік відповідає, що саме горіх прирівнюється як символ людини. Тому автор у своїх книзі порівнює мешканців села з горіхами. Мовляв, усі різні: хтось міцний, хтось тонкокорий, хтось терпкий, але кожен — з власним змістом і цінністю. Каже, дерева потребують догляду, терпіння і з часом віддають плоди.

“Для мене горіх — символ сили, мудрості, здоров’я й довголіття, це добре знали ще наші предки. Мій горіховий сад росте. Деякі дерева вже дають врожаї, інші — ще молоденькі. На момент виходу книги “Горіховий сад” в мене було 15 дерев посаджено. Нині, тут ростуть 20 дерев горіхів різного сорту. Цей мій своєрідний проєкт — не лише ботанічний, він глибоко культурний і навіть історичний. Дуже часто у селах родини не бережуть усні чи письмові архіви, прізвища та пам’ять, а у Князівському мої горіхи стануть справжніми хранителями історії”, – з усмішкою розповідає пан Іван.

Господар власний горіховий сад вважає не просто деревами, а живою енциклопедією села Князівське. Каже, коли збирав інформацію про ту чи іншу родину, то в черговий раз переконався, як мало люди цікавляться біографіями та долями своїх прадідів та родин. У книзі “Горіховий сад” він описав Копельцівську родину, Циганську, Тальянів, Француза та Кузанів і ще десяток інших сільських родин.

У селі про Івана Василишина кажуть, що він довів, як навіть один натхненний мешканець може зробити більше для збереження історії, ніж цілі архіви. Бо, як любить казати сам Іван Іванишин: “Село — це передусім люди. А пам’ять про них — це коріння, яке тримає нас на рідній землі”.

Мар’яна Локатир

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08